Останньою реліктовою школою на Каховщині називає свій заклад директор Малокаховської ЗСНІІ Людмила Виперайленко. Особливість її у тому, що вона - єдина школа в усьому районі, яка завжди була і залишається російськомовною.
Влаштовує це, звичайно, далеко не всіх; дехто вважає, що навчальний заклад таким чином значно відстає за рівнем національної свідомості громадян. Вважають так і члени ініціативної групи, створеної при Малокаховській сільській раді. На їхню думку, російська школа у селі — гальмо для її випускників при складанні вступних іспитів до вищих та середніх спеціальних навчальних закладів. До того ж, десятки дітей дошкільного віку і старшокласників змушені їздити до Каховки чи Таврійська, що не кожній сім`ї по кишені.
- Ще у травні на сходці громадян Малокаховки було вирішено клопотати перед Каховським райвідділом освіти про поетапний перехід сільської школи з російської мови навчання на державну українську. Сходка також вирішила відкрити дитячий садок з подальшим переходом «дитсадок — школа», і що ж? Ці рішення всіляко гальмуються, на ім`я сільського голови і нашої ініціативної групи з райвідділу освіти надходять лише відписки. Зрозумійте нас правильно: ми не проти російської мови, ми лише хочемо, щоб наші діти й онуки навчалися державною мовою. Ми ж не меншина у себе в Україні, вважає член ініціативної групи Микола Друзяк.
Цікаво, що на тій же сходці жителі села висловлювалися проти вивчення в школі французької мови, яка викладається тут не один рік, і вирішили клопотати про заміну її на англійську.
— Школа у Малокаховці — одна з кращих на Каховщині, тут сильний колектив і хороші традиції, її учні постійно посідають перші місця у районному конкурсі знавців української мови, яка повноцінно викладається на рівні з російською, — говорить начальник відділу освіти Каховської райдержадміністрації Тетяна Богачук. — Але вже історично склалося, що Малокаховку заселяли вихідці з російських губерній, тому й школа завжди була російською. У роботі наш відділ керується основними нормативними документами, де ставиться завдання сприяти збереженню мережі навчальних закладів з викладанням мовами національних меншин. Однак це не означає, що ми намагаємося утискувати українську мову!
За словами директора Малокаховської ЗОШ Людмили Виперайленко, керівництво школи відразу після проголошення самостійності України було готове до переходу на державну мову навчання й ініціювало проведення референдуму серед жителів села. Питання було одне: яку мову навчання обрати для сільської школи? З 3987 чоловік, які взяли участь у голосуванні, 3941 обрав російську.
— За законом, мову викладання для школярів мають право обирати не директор, не сільський голова і навіть не начальник відділу освіти, а лише батьки, — підкреслює Людмила Виперайленко. Я неодноразово збирала батьків і пропонувала обрати мову для дітей. Якщо б ми мали хоча б п`ять бажаючих навчатися українською, то змогли б відкрити відповідний клас шестирічок. Але цього року з 27 батьків таке бажання виявили лише 2. Крім того, особисто до мене ніхто й ніколи не звертався і не говорив, що російська мова — це погано. До речі, жодним законом України не передбачено й пріоритету англійської мови з-поміж іноземних.
Тому райвідділ освіти не погодився з відповідним клопотанням сходки і, зважаючи на перспективу розвитку іноземних мов в Україні, прийняв рішення про введення другої іноземної мови — англійської, починаючи з 2-го класу 2002—2003 н, р. зі збереженням викладання французької з 5-го класу. «Хіба це погано, що наші діти володітимуть чотирма мовами? Тепер намагатимемося вирішити подібне питання в інших школах району — на жаль, у нас, як і по всій Україні, не вистачає спеціалістів», — констатує Тетяна Богачук. Н
ачальник райвідділу освіти також додала, що ідея створення у Малокаховці комплексу «дитсадок — школа» заслуговує на всіляку підтримку. До речі, з Каховському районі сьогодні існує вже 5 подібних об`єднань — у Тавричанці, Любимівці, Коробках та Червоному Подолі. Проблема в тому, що у Малокаховці вже 8 років не працює дитсадок., і для його відновлення необхідні чималі кошти — він потребує капремонту і встановлення системи опалення. Тож сільську школу поки навіть немає з чим об`єднувати! — Можливо, сільський голова вважає, що під створення навчального комплексу бюджет сільради отримає якісь кошти і зможе профінансувати ремонтні роботи, - додає Тетяна Богачук. -Усі наші школи фінансуються з районного бюджету, але це не стосується подібних комплексів. Тобто зі створенням навчального комплексу «дитсадок — школа» він перейде на утримання сільської ради, і якщо вона зможе належним чином зберігати майно школи, виплачувати вчителям заробітну плату тощо, це ми тільки вітатимемо.
Зі слів директора школи стало відомо, що напади на її заклад з боку палких прихильників української мови посилилися після останніх виборів сільського голови.
«А де були ці люди 5—7 років тому, коли школа була в критичному стані, не виплачувалася зарплата і взимку не було опалення?» — запитує Людмила Геннадіївна. Отже, чи тільки про «рівень національної свідомості» так піклуються члени ініціативної групи Малокаховської сільради? І чи завжди воно обмежується знанням рідної мови, яка у кожного, як відомо, своя?
Олег Батурин, "Новий день" 9 февраля 2003 года
