Методичну літературу, видану до 1991 року, “списують”

З книжкових полиць методкабінетів та бібліотек навчальних закладів Скадовського району прибирають педагогічну літературу з методики та психології, видану до 1991 року.

Однак,  у цих підручниках вміщено кращий  методичний досвід вітчизняної педагогіки та психології. Чому ж ці книги “списуються”?

Тому що у них вміщено “…зображення гасел комуністичної партії, цитат(и) осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії… (крім цитат, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки всіх рівнів…”

Щоб зрозуміти, що знімати із полиці, а що ні, не завадить відкрити Закон України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/317-1.)

Треба навчитися розрізняти: пропагується тоталітарний режим чи ні

У статті 4 цього закону сказано:

“Заборона не поширюється на випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму (за умови, що це не призводить до пропаганди злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, злочинного характеру націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму):

1) у посібниках, підручниках та інших матеріалах наукового, освітнього і навчального характеру, які використовуються у навчальному, навчально-виховному і освітньому процесах…”.

Без цитат класиків марксизму-ленінізму підручників і методичок не видавали

Хто скаже, методична література, видана у московському видавництві “Просвещение” до 1991 року, підлягає вилученню чи ні? Мабуть, що так, адже вона нашпигована цитатами “колишніх”, а отже, містить символіку тоталітарного комуністичного режиму. Без цитат ніхто би не надрукував цей підручник.

І в той же час, розповіла моя однокурсниця, методист із 20-річним стажем з Чернігівщини, в Україні не видаються книги  із методики дошкільного виховання. Тому вона від цих книг ні за що не відмовиться.

Прибере з очей, поки не з’явиться нова методична література.

Щодо найменувань населених пунктів, вулиць закон більш конкретний. А от українській методиці пощастило менше.

Законом заборонено вчити учнів історії по підручниках часів тоталітаризму.

Так само – мовники не мають права “…розповсюджувати аудіовізуальні твори, у яких заперечується або виправдовується злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, створюється позитивний образ осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки, виправдовується діяльність радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті”.

Так, у цьому  законі комунізм і фашизм заборонені як антилюдські. І за їхню пропаганду доведеться відповідати по закону.

Що не заборонено, те дозволено

І в той же час 4 стаття цього закону пояснює, що не заборонено:

“3. Заборона не поширюється на випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму:

1) на документах державних органів та органів місцевого самоврядування (місцевих органів державної влади і управління), прийнятих чи виданих до 1991 року;

2) на документах, виданих закладами освіти та науки, підприємствами, установами, організаціями до 1991 року;

3) в експозиціях музеїв, тематичних виставках, Музейному фонді України, а також бібліотечних фондах на різних носіях інформації;

4) у творах мистецтва, створених до набрання чинності цим Законом;

5) у процесі наукової діяльності, в тому числі під час наукових досліджень та поширення їх результатів у не заборонений законодавством України спосіб;

6) на оригіналах бойових знамен;

7) на державних нагородах, ювілейних медалях та інших відзнаках, якими нагороджувались особи до 1991 року та протягом 1991-2015 років у зв’язку з річницями подій періоду Другої світової війни, а також на документах, що посвідчують нагородження ними;

8) на намогильних спорудах, розташованих на території місць поховань, місць почесних поховань;

9) під час викладення або реконструкції (зокрема історичної) історичних подій;

10) у приватних колекціях та приватних архівних зібраннях;

11) як об’єктів антикварної торгівлі”.

Велика увага у цьому законі приділяється темі Голодомору, замовчувану та викривлену тоталітаризмом.

Так, чи правильно, що списують та викидають методичні книжки - хотілося б, щоб положення цього закону пояснили юристи, щоб менше було би чуток.

Слава Україні!

Автор: Вікторія Сенько, "Скадовська палітра"