Херсонське обласне відділення Соціологічної Асоціації України підготувала цікавий кишеньковий порадник для журналістів, які пишуть про життя етнічних меншин «Етнічність у ЗМІ: Поради журналістам. Кишеньковий посібник (укаладач Микола Гоманюк). DF-версія посібника можна скачати зі сайту Херсонської соціологічної спільноти SOC.KS.UA

Пройдемося сторінками цього цікавого та важливого у практичній роботі журналіста порадника.  

Посібник складається з передмови та трьох розділів. Перший розділ вводить в сферу та проблематику так званої «етнічної журналістики», тобто статей на етнокультурну тематику, а також тем  “національних меншин”, міграції, “мовних проблем”,  так званого “етнічного криміналу”, “міжетнічних конфліктів” та національного екстремізму. До речі, цікавинкою посібника є практичні поради. Ось наприклад такі: «Штучність! Частина термінів у цьому переліку подана в лапках, оскільки часто “етнічними” чи “міжетнічними” проблеми стають штучно – в тому числі коли вони так описуються у ЗМІ. Так, звичайний конфлікт на економічному підгрунті стає “міжетнічним”, коли його починають так називати».

Відразу пригадується як окремі ЗМІ для того, щоб підвищити рейтинг власних матеріалів в опису земельного конфлікту між двома фермерами спробували спекулювати на етнічної та професійної приналежності конфліктуючих сторін – називаючи національність одного з тих, хто взяв участь у конфлікті та пригадуючи, що інший учасник конфлікту служив свого часу у Збройних силах України. Це відразу перевело звичайну бійку двох фермерів за межу у міжнаціональне протистояння та роздмухала пристрасті в області. Відразу були підключені політики, які продовжили спекулювання на міжнаціональних стосунках. Іноді подібні «ігри з етнічністю» приводять до серйозних протистоянь, які не можна подолати й за роки мирного співіснування різних національних громад.

В другому розділі порадника дається короткий огляд важливих термінів. «Увага до термінів!» - пише Микола Гоманюк. Й наводить кілька прикладів з етносоціології.

На фото: Дівчата співають релігійні пісні в мечеті села Миролюбівка Білозерського району

Не лише журналістам, а будь-кому буде цікавим дізнатися, що етнічна приналежність – це одна з ідентичностей, які обираються самостійно. Зовнішні ознаки і мова – не завжди ознака приналежності до тієї чи іншої етнічної групи. Етнічна приналежність знаходиться “в голові” – людина сама вирішує ким себе вважати. Етнічність не визначається етнічністю батьків чи країною вашого народження. Зрештою, етнічна ідентичність може бути множинною, ситуативною (з’являтися за потреби час від часу) або взагалі бути відсутньою – роз’яснює журналістом Микола Гоманюк важливі речі.

В посібнику також роз’яснюються що таке «національна меншина» й чому потрібно із обережністю використовувати цей термін. Й чим національні меншини відрізняються від корінних народів. Він нагадує, що в Україні на офіційному рівні статус корінного народу у 2014 році було закріплено за кримськими татарами. А взагалі, корінними народами України називають етнічні групи, які проживають переважно на території України та не мають власних державних утворень: крім кримських татар це - караїми, кримчаки та гагаузи. Хоча щодо останніх є різні думки.

Третя частина посібника складається із важливих порад, які стануть у нагоді журналістам при підготовці матеріалів на етнічну тематику.

З усіма порадами можна ознайомитися, скачавши посібник із сайту Херсонського соціологічного товариства, але з деякими я б хотів вас познайомити у своєму матеріалі.

Компетентність! Люди, треба розбиратися в тому, про що ви пишете! Диявол ховається у деталях. Те, що може для вас видатися дрібницею, може мати велике значення для тієї чи іншої етнічної спільноти. Треба добре знати етнічну групу, про яку ви пишете. Особливо це стосується конфесійних аспектів суспільного життя, бо тут додається ще й релігійний чинник.

Авторизація! Не лінуйтеся авторизувати текст у фігурантів ваших матеріалів. Додатково зверніться до експерта – історика, соціолога або релігієзнавця. Напевно такі спеціалісти є у вашому оточенні. У крайньому випадку є Google.

Перевіряйте написання імен та власних назв! Дуже просто помилитися у написанні прізвища з важкою фонетикою. Авторизуйте імена у їх носіїв.

Не плутайте об’єкт та суб’єкт проблеми! Іноді різноманітні складні соціальні процеси представляються як результат впливу етнічного фактору. Це не завжди так. Не допускайте спрощеного розуміння проблеми на кшталт “Вітер дме, тому що дерева гнуться”. Подумайте, чи зникнуть конкретні види соціальних проблем та окремі види злочинності, якщо зникнуть певні соціальні чи етнічні групи, які ототожнюються з ними?

Увага до етнічного маркування! Пам’ятайте, що необережне використання етнічної ознаки в медіях може стати приводом для міжетнічної напруженості та конфліктів у конкретній громаді та суспільстві у цілому. Подумайте, а чи варто взагалі згадувати етнічну приналежність фігурантів, особливо в матеріалах, пов’язаних з криміналом? Дуже часто ми можемо спостерігати, як серйозні соціальні, кримінальні та інші подібні проблеми обговорюються виключно в рамках етнічної чи конфесійної термінології. Мова не про свідомі провокації, в яких реально існуючий соціальний конфлікт переводиться в «етнічну» площину, мова йде про нездатність відокремити реальну проблему від існуючого етнічного або конфесійного стереотипу.

Людина має безліч соціальних статусів! (Ще раз про етнічне маркування) І етнічний або національний статус часто не є головними. Не потрібно без особливої необхідності згадувати в публікаціях етнічну ознаку фігурантів. Подумайте, чи завжди потрібно актуалізувати (підкреслювати) етнічну приналежність героїв або персонажів? А що це дасть? Якими будуть можливі наслідки? Може це мова ворожнечі?

Обережно, стереотипи! Не забувайте, що етнічність – це надзвичайно сприятливий ґрунт для стереотипів, в тому числі негативних. Здебільшого негативних. Згадайте хоча б анекдоти, де героям певної етнічної приналежності приписуються різні риси характеру та моделі поведінки. Не транслюйте у своїх медіях ці стереотипи далі. Інколи люди ще вірять друкованому слову.

Не узагальнювати! Журналіст має всебічно й об’єктивно розглядувати події без узагальнень у бік цілого етносу. Ви впевнені, що на кількох негативних прикладах з життя представників будь-якого етносу можна робити негативні узагальнення про всю етнічну групу? Так чиниться відповідно до сумнозвісного принципу «колективної відповідальності», взагалі-то.

Небажане протиставлення! Інколи одна частина населення психологічно віддаляється від іншої – іноетнічної, через те, що подається у засобах масової інформації як “нетутешня”, “пришла”, “не наша”.

Права людини понад усе! При висвітленні міжнаціонального спілкування в ЗМІ завжди треба пам’ятати про пріоритет громадянських прав над етнічними.

Підсумуємо: представники Соціологічної асоціації видали для журналістів цікавий та необхідний порадник з етнічної тематики. Він стане важливим знаряддям в опису всього нашого різноманіття нашого національного життя, яким завжди славилася Херсонщина. Нагадаємо, що в лише нашій області мешкають близько ста п’ятнадцяти представників різних етносів. В кожному районі компактно проживають різні національні громади, збагачуючи наше життя своїми культурними традиціями.

На останок – посібник був виданий в рамках проекту Херсонського обласного відділення Соціологічної асоціації України “Мова єдності та взаємоповаги” у партнерстві з Благодійним фондом “Воля” за фінансової підтримки Посольства США в Україні.