Ірина, соціальний педагог та кейс-менеджерка хабу, познайомилась з двома сестрами – Катериною 14 років та Тетяною 11 років, чия родина півтора року тому через війну переїхала жити в інше село. Торік мама Діана звернулась до хабу за соціальною та психологічною підтримкою для своїх доньок, які понад два роки майже не спілкувались з однолітками та не виходили на вулицю. Саме хаб став для дівчат місцем повернення до життя, нових знайомств та творчого розвитку. 

Першочергово у хабі допомоги родинам з дітьми від ЮНІСЕФ та ХОЦ “Успішна жінка” з Катериною та Тетяною працювала психологиня Юлія, яка надавала їм індивідуальні консультації. З початком повномасштабної війни сестри майже весь час спілкувалися лише з батьками, а трохи пізніше, коли батько пішов на війну – тільки з мамою. Спочатку Катерина та Тетяна трималися осторонь, але завдяки хабу швидко адаптувалися на новому місті та познайомились з ровесниками із нового села, отже з часом вони стали щоденно відвідувати бесіди з психологом та соціальним педагогом, групові заняття та різні майстер-класи. Тут дівчата могли щиро висловлювати свої думки. 

Катерина та Тетяна люблять танцювати. Вони разом з іншими підлітками організували в хабі танцювальний мініклуб, де вивчають танці та слухають музику. Мама Діана розповідає, що дітям особливо сподобалось виготовляти творчі поробки, які вони приносили додому як подарунки мамі, бабусі та дідусю. Діана навіть зробила виставку з дитячих малюнків та аплікацій на стіні вдома. “Враження дітей від занять в хабу позитивні. Дівчата задоволені, біжать в хаб з радістю одразу після закінчення шкільних онлайн уроків, з новими друзями продовжують спілкування і за межами хабу”, – зазначає Діана.

Історія цієї родини знайома багатьом сімʼям Херсонщини. До війни – мирне, щасливе життя, а з початком війни, як каже Діана, “життя поставили на паузу”. Дітей ховали в будинку та навіть вдень не випускали на двір. У родини був маленький генератор, який виручав і її, і сусідів у часи блекаутів. Але взимку увечері, коли вся родина Діани вечеряла, неподалік їхнього будинку влучила ракета – тоді вирішили виїжджати. Повернулися у свою громаду за півроку, але не в рідне село, яке і досі перебуває на лінії вогню, а в сусіднє. 

Мама з двома доньками, бабусею та дідусем оселилися в маленькому будинку з двома кімнатами. Дітям доводилось вчити уроки на підвіконні, власні речі та одяг тримали в ящиках та торбах на підлозі. Завдяки соціальному супроводу в межах проєкту ЮНІСЕФ та ХОЦ “Успішна жінка” для родини придбали меблі, необхідні для навчання та побуту дітей. 

Хаб допомоги для цієї родини став місцем прихистку та частинкою мирного життя: “Я теж інколи беру участь в заняттях з елементами арттерапії. Сама присутність моїх дітей, щасливих та в безпеці, радує і лікує мене від ран війни. Співробітники хабу проводять освітні заняття і для батьків”, – розповідає Діана. – Діти відволікаються від війни, займаються творчістю, спілкуються з новими друзями, отримують знання. Мої доньки за цей рік змогли стати більш комунікабельними, навчилися висловлювати власні думки та почуття”. 

Галина Бахматова