Мама Ольга привела свого чотирирічного сина Мішу до хабу для корекції мовлення півроку тому. Під час першого візиту хлопчик майже не говорив, уникав спілкування й не відпускав маму ні на крок. Сьогодні ж, завдяки спільній роботі фахівців хабу, у Михайла помітні позитивні зміни. Яку підтримку отримала родина в хабі для сімей з дітьми від ЮНІСЕФ та ХОЦ “Успішна жінка” — читайте в статті.
Ольга розповідає про те, як війна змінила щасливу історію їхньої родини. “Ми жили і успішно працювали в Києві, розвивали власний бізнес. З перших днів війни чоловік пішов добровольцем на фронт. Дитина дуже болісно переживала розлуку з батьком, я вже не кажу про себе, – розповідає Ольга. – Перші проблеми з мовленням у Міші зʼявилися з початком війни і життя без батька, якого перевели служити на південь, тому ми вирішили переїхати до Херсонщини, щоб бути ближче до тата і хоч інколи бачитись з ним під час коротких відпусток”.
Родина оселилася у Чорнобаївській громаді, знайшла житло і з часом дізналася про місцевий безпечний простір – хаб допомоги родинам з дітьми від ЮНІСЕФ та ХОЦ “Успішна жінка”.
Психологиня хабу Марина розпочала роботу з Михайлом над його соціалізацією. Спочатку хлопчик вимовляв лише окремі звуки та слова, не реагував на звертання, ігнорував інструкції й відмовлявся займатися з фахівцем. Марина порадила звернутися до дитячого лікаря, і мама сприйняла це з розумінням — одразу повезла сина на обстеження до Херсона. За результатами консультації лікарі призначили Михайлу необхідні медикаменти та відповідну дієту.
Одночасно з цим Марина почала психотерапевтичну практику з дитиною: “Ми виконуємо різні вправи та завдання. Особливо допомагає укріпити стресостійкість дітей новітня в Україні хібукі терапія – це робота з підтримки дітей, які пережили травматичні події, у тому числі пов’язані з війною. Це один з ігрових методів психологічної підтримки, що використовує спеціальну іграшку як терапевтичний інструмент. Заняття проходять в групах по п’ятеро дітей”.
Хібукі — це м’яка іграшка, песик із сумними очима та довгими лапами, яка стає для дитини другом і допомагає виражати емоції, почуття та переживання. У терапії дитина виступає опікуном Хібукі (в перекладі з івриту означає “обійми”) — вона переносить на іграшку свої переживання, але насправді проживає власний досвід, не замикається на травмі, а вчиться ділитися тим, що відчуває, та піклуватися про себе через турботу про Хібукі. Психолог поступово знайомить дитину з іграшкою, допомагає встановити з нею контакт і побудувати довірливі стосунки. ЮНІСЕФ закупив спеціальні іграшки для дітей у хабі — Хібукі залишаються з дитиною весь час: малюки беруть їх додому й приносять із собою на заняття. Батьки отримують чіткі поради, як продовжити взаємодію з іграшкою вдома.
На запит Ольги вирішити проблему з затримкою мовлення у Михайла відгукнулася логопединя хабу Дар’я. Спільними зусиллями за пів року вони досягли надзвичайних результатів: дитина почала швидко і активно розмовляти, з зацікавленістю пізнавати світ, радіти тому, що його тепер розуміють. “З кожним заняттям хлопчик щось бере для себе, запам’ятовує і наступного разу використовує ці нові знання. Видно, як розвивається уява та характер дитини. Нам радісно слухати його, бачити яскраві малюнки, як при цьому формується його дисциплінованість – ми вже напрацювали звичку на початку кожного заняття, перед творчими вправами, робити обов’язкову артикуляційну гімнастику. Скоро почнемо роботу над правильною звуковимовою, бо спочатку треба було запустити свідоме мовлення дитини,” – ділиться Дарʼя.
Ольга звертається до інших внутрішньо переміщених родин на Херсонщині: “Послуги у хабі доступніше, ніж здається. Я не раз чула, що зараз дуже багато діток, які потребують допомоги, але у цей складний час фахівці не відмовляють. Обов’язково раджу підключати до вирішення проблем медиків, обстежувати дитину хоча б раз на рік. Комплексний підхід – запорука гарного результату. Необхідно залишити думку, що дитина ще “розговориться”. Якщо дитина не говорить – на то є причина і з нею обов'язково треба працювати, а не шукати відмовок. Ми не здатні вплинути на обставини, в яких народжені і зростають наші діти, але ми можемо вплинути на те, як легше пережити цей час і якими зростити наших дітей”.
Логопединя також розповідає про ефективне використання уроків емоційного малювання, за допомогою якого вони розвивають словниковий запас та фразове мовлення – через свої малюнки Михайло розповідає різні життєві історії. Спілкуючись на тему “Моя сім’я”, його головним героєм стає тато, а далі приєднуються інші – мама, бабусі та дідусь.
Ольга вражена результатами роботи хабу у співпраці з лікарями: “Півроку тому ми пройшли психологічне обстеження, яке показало, що мій чотирирічний Міша має розвиток дитини двох з половиною років. А тепер, за результатами нового дослідження, відставання становить лише 3–4 місяці! Мій син більше не мовчить — він говорить, будує сюжетні лінії, вигадує цілі логічні розповіді. Він може пояснити свою злість, сльози, поганий настрій. Я надзвичайно вдячна працівницям хабу — за підтримку, роз’яснення, за те, що направили нас на правильний шлях”.
Громадська організація “Успішна жінка” у співпраці з ЮНІСЕФ реалізує проєкт “Надання психосоціальної підтримки та кейс-менеджмент родин з дітьми у Херсонській області, які постраждали внаслідок війни” у форматі хабів, впроваджуючи інтегровану модель психосоціальних послуг.
Галина Бахматова
