незалежний спостерігач

«Це книга-пам’ять і книга-повага»: В Києві вийшло унікальне історико-культурне видання з історії кримськотатарського народу


«Це книга-пам’ять і книга-повага»: інтерв’ю з керівником проєкту «Календар пам’яті» про унікальне двомовне видання з історії Криму.
Нещодавно у Києві презентували унікальне історико-культурне видання — «Календар знаменних і пам’ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу». Унікальність цього проєкту — у поєднанні наукової точності, візуальної культури та глибокої поваги до національної спадщини. Ми поговорили з керівником проєкту Ібрагімом Сулеймановим про зміст, структуру, команду та виклики, з якими довелося стикнутись. Тим паче, що протягом року, ми періодично намагалися висвітлювати як саме просувається цей проект.
Детальніше

Дементій Бєлий,
редактор "Політичної Херсонщини",
політолог

Барабани радості або кілька слів про українське відродження

Я назавжди запам'ятав як на початку 90-х років на якусь херсонську філологічну конференцію прийшла із доповіддю талановита викладачка з української філології Херсонського державного університету Наталія Чухонцева з купою книжок. Й замість вступу почала ці ...
Детальніше
Політична Херсонщина » Суспільство » Хаб допомоги родинам з дітьми ЮНІСЕФ: «Місто без людей і без дітей не зможе вижити» – історія сімʼї Світлани

Хаб допомоги родинам з дітьми ЮНІСЕФ: «Місто без людей і без дітей не зможе вижити» – історія сімʼї Світлани

Родина Світлани з десятирічним сином Ярославом почала відвідувати хаб допомоги родинам з дітьми (мікрорайон ХБК) з початку його роботи в червні 2024 року. Просторе і затишне  приміщення в укритті з декількома кімнатами, обладнанням для розвитку та спілкування дітей і батьків, одразу стало для родини другим домом. Зараз Ярославу вже 11 років і він продовжує з радістю відвідувати хаб та різноманітні активності.  
Світлана впевнено сказала на початку нашого інтерв’ю: «Лише завдяки цьому хабу, моїм давнім подругам і новим, з якими я здружилася в хабі та навіть по дорозі до нього – ми і досі залишаємось в Херсоні, в нашому рідному місті, яке для нас найкраще в світі. Ми так чекали на відкриття хабу в нашому мікрорайоні, і він дійсно став порятунком. Якби не такі місця, то сімей з дітьми тут би не залишилось, а місто без людей і без дітей не зможе вижити». 

Мама Світлана має двох синів і чоловіка. Старший син навчається в коледжі в Одесі, чоловік на війні, а молодший син Ярослав навчається в школі онлайн, і радіє кожній можливості  поспілкуватися наживо з однолітками – для цього вони і відвідують хаб.   
Світлана також рада вийти «в світ» і розповідає про різні щасливі можливості, які надає хаб: «На жаль, ані дитина, ані я не можемо вільно погуляти на вулиці, на свіжому повітрі, бо над головами майже щодня літають дрони і полюють на звичайних перехожих. Батьки не можуть відпустити дітей погуляти у дворах з друзями, всі вимушені сидіти вдома. Але в  хабі безпечно і є безліч можливостей для розвитку і навчання дитини, для спілкування і творчості, для дружби і нових знайомств. І кожного робочого дня  ми відвідуємо хаб неподалік від нашого будинку: ми пересуваємось швидкими перебіжками, біжимо попід домами, під балконами, дивимось на небо, прислухаємось до гудіння в повітрі. Перед виходом перевіряємо в місцевих інтернет-ресурсах інформацію по нашому району, чи безпечно зараз в небі над нами». 

По дорозі до хабу  
Слова Світлани доводять, що навіть дорога до хабу перетворюється на дорогу життя і свідчать про українську згуртованість і непереможності, віру і надію на те, що добро перемагає завжди. Світлана додає нові деталі до портрету незламних херсонців: «Зовсім чужі люди, що живуть в багатоповерхових будинках та інколи сидять на лавочках біля під’їздів, по дорозі  від нашого дому до хабу, помітили наші з сином щоденні перебіжки і познайомились з нами. Тепер ми кожного разу вітаємось і отримали від нових знайомих коди їхніх під’їздів, щоб ми могли у разі обстрілу відчинити двері і сховатися у під’їзді, перечекати небезпечний час». 
По дорозі до хабу Світлана познайомилась з жінкою, яка кожного дня  підмітає вулиці, працює над чистотою міста. Світлана в захваті від неї і переживає, як вона не боїться? А жінка  відповідає,  що вона просто виконує свою роботу, робить свою справу на своєму місці, як і кожен херсонець в цьому прифронтовому місті. 

Що Ярослав отримує для повноцінного життя завдяки хабу? 
Ярослав залюбки бере участь в усіх активностях, які пропонує хаб: це  групові та індивідуальні заняття з психологом, соціальним працівником та адміністратором хабу, яка проводить   різноманітні майстер-класи. Тут він займається гімнастикою з тренером Мар’яною зі спортивної школи, яка приходить в хаб раз на тиждень  і  тренує дітей.  Психологиня кризових ситуацій Тетяна проводить групові техніки з арттерапії, виявляє емоційний стан дітей по малюнкам. Коли вона помітила тривожні прояви у Ярослава, то працювала з ним індивідуально і навчила його використовувати техніки релаксу та впевненості в собі – в результаті у хлопця зникло напруження і з’явилося відчуття комфорту. Ярослав полюбляє грати в психологічні асоціативні ігри на основі метафоричних карток для розвитку образного мислення. Найулюбленіші заняття Ярослава –  музичні уроки гри на домрі – це лютноподібний щипковий інструмент з 3 або 4  металевими струнами,  має корпус напівсферичної форми. Дослідники виводять генезу домри як похідну від  українського національного інструменту кобзи. Вчителька музики з районного Будинку дитячої творчості Світлана змогла зацікавити групу з восьми дітей, які навчаються музиці і створюють поступово дитячий музичний ансамбль. 

І тренерка з гімнастики, і вчителька музики, і бібліотекарі приходять до хабу із творчими  заняттями раз на тиждень, згідно графіку, на волонтерських засадах. Таким чином, для Ярослава хаб стає не просто простором для дружніх стосунків та спілкування, але і періодично  перетворюється на бібліотеку, гімнастичну залу, музичну школу, образотворчу студію чи кінотеатр. 

Анжела – адміністраторка та ведуча творчих майстер-класів працює в хабі у цих двох напрямках.  Про Ярослава вона розповідає, що він разом з мамою завжди доводять до кінця кожну творчу поробку,  хлопець ніколи не кидає  роботу незавершеною, сам пропонує свою допомогу у прибиранні приміщень хабу після занять. «Він добрий і активний, дисциплінований та дружній», – каже Анжела.
На майстер-класах Ярослав разом з іншими дітьми роблять об’ємні квіти, аплікації, фігурки з синельного дроту, розмальовують гіпсові статуетки, складають малюнки з магнітів та багато іншого. А в цей час мами відпочивають в окремій кімнаті, за чаюванням та душевними  бесідами, бо дорослим теж необхідне живе спілкування, бути поруч та бачити обличчя і посмішки нових подруг,  необхідна  можливість висловитисьпослухати історії та поради інших родин.

Світлана  вдячна  програмі кейс-менеджменту, яка забезпечила Ярослава необхідним  зимовим одягом та взуттям, надала родині предмети гігієни та постіль. Світлана називає хаб «нашим порятунком»: «Інколи вдома немає ані світла, ані інтернету, ані опалення, тоді Ярослав залишається в хабі після занять і виконує ту всі свої шкільні домашні завдання, – додає Світлана.  Вона щиро підсумовує: «Всі  працівниці хабу – золоті дівчата, без них нам кінець. Це наше життя і наша психологічна підтримка. Ми тримаємось в Херсоні лише завдяки хабу, дитяча усмішка Ярослава тримається на цьому хабі. Я спостерігаю, наскільки моя дитина змінилася: він радіє, що є спілкування і справжні друзі, що можна жити в рідному місті і не сидіти вдома, а виходити в цей чудовий безпечний простір». 

Маленька історія родини на війні 
Світлана згадує найщасливіший день життя: «11.11.22 у всьому місті не було світла, води, телефонного зв’язку, інтернету та тепла.  Ми ходили з баклажками до заводу по воду, і стоячи в черзі, побачили першу машину з українським прапором і гаслом «Слава Україні!» і потім зрозуміли, що Херсон звільнили! Вперше за дев’ять місяців ми спали спокійно, розуміючи, що гуркіт бронемашин на вулицях міста – це наші воїни. Життя розділилось на до і після: в душі все змінилося, ми змогли нарешті вільно дихати. Ми козацького роду і будемо жити лише у вільній Україні».  

Громадська організація “Успішна жінка” у співпраці з ЮНІСЕФ та за підтримки Європейського Союзу реалізує проєкт “Надання психосоціальної підтримки та кейс-менеджмент родин з дітьми у Херсонській області, які постраждали внаслідок війни” у форматі хабів, впроваджуючи інтегровану модель психосоціальних послуг.  

Галина Бахматова 

Наше відео

Про нас

"Политическая Херсонщина" создана в июне 2000 года коллективом единомышленников, активистов Комитета избирателей Украины. За годы работы, наш сайт неоднократно менял дизайн, но главным в нем оставалось желание честно освещать общественные, политические и культурные события нашей области, отображая все точки зрения, которые присутствуют в нашем обществе.

Связаться с нами можно по адресу:
Херсон, Приднепровский спуск, 1, оф. 8,
телефоны (0552) 34-44-26, (066) 100 8191 
E-mail: polit.kherson@gmail.com

Редактор сайта Дементий Белый

розроблено - photografica