Мабуть перед кожним амбітним режисером, яким би він не був бунтівним новатором  постає гамлетівський виклик і в нього не залишається вибору, як звернутися до класики.
 Такий іспит на зрілість цього вечора прийняв режисер Андрій Май представив херсонській публіці чеховську «Чайку».

Але це виклик не тільки для режисера, це спроможність для акторського колективу і театру в цілому запропонувати свою гру, тому що порівнювати будуть з зірковими виконаннями, з легендами театру: Постановники Костянтин Станіславський і Володимир Немирович-Данченко, Аркадіна - О. Л. Кніппер-Чехова, Треплєв - В. Е. Мейєрхольд, Тригорін - К. С. Станіславський.

І не проблема Олени Галл-Савальської, що моє уявлення не співпадає з стереотипним образом  Аркадіної. Але вона прима по життю, і ти віриш їй, як «Станіславський». І так майже по кожній ролі, де зламані наші уявлення, яким повинен бути кожний персонаж.  Думаю, в цьому полягає один з сучасних прийомів переосмислення класика, де режисер дає шанс акторам розкрити свій талант та майстерність. Не хочу заглиблюватись в розбір кожної ролі, ще відчувається сирість. Але я ставлю себе на місце виконавців, і проговорити без помилки «індиферентизм» вдасться мабуть не кожному театральному критику. А на сцені це пролунало без помилки, я навіть декілька разів переслухав цю фразу на диктофоні, щоб переконатися. Попереду ще довгий шлях по пошуку «своєї» інтонації, тому що вірю, що «Чайка» оселилась на херсонській сцені назавжди.

Канонічність п’єси не спотворена, переклад не став наругою «над Чеховим», за три години ні хвилини нудьги. Як?

Думаю, тут секрет не тільки в майстерності акторів а і в деталях.  Кожний театр «вимагає» від режисера унікальності постановки і режисер Андрій Май зробив ставку на вдосконаленні треплєвської сцени, розвиваючи чеховське уявлення про сцену. Сцена на сцені. Така собі літературно-математична метафора «театр в квадраті», «сцена в кубі». Погляд та увага глядача фокусується саме цим квадратом, і якщо щось не попадає в цю операторську рамку залишається як фон, сенс другого рівня, додаткова емоція. Що всередині – це контекст, що поза контуром – це перспектива. 

За допомогою сучасних гаджетів (весь час працюючої відеокамери і проектору) режисер робить глядача не тільки пасивним  спостерігачем, але використовує його як учасника вистави на сцені, і ми бачимо себе на екрані в динаміці  сценічної присутності.

Для мене квадратний контур сцени – це театральна нарисна геометрія умовних форм (претендую на авторство цього терміна), яка дає можливість режисеру  вибудувати неконгруентні любовні багатокутники, де незважаючи на прозорість і перспективу не вистачає місця для щастя. 

Додатково режисер дозволив собі милу відсебеньку, а саме три додаткові ролі, три чайки, та їх лемент, які були музичними фоновими рамками спектаклю, розділяли акти п’єси. Вони здаються зайвими, але я вже не уявляю собі херсонську версію «Чайки» без цієї фішки.

Вразила розгубленість глядача, коли після слів доктора Дорна про самогубство Констянтина Треплєва, закривається театральна завіса та роздаються несміливі, я би навіть сказав, «боязкі» оплески, тому що ми відчуваємо горе від «безглуздої» смерті та захват від вдалої прем’єри.

Арт-аналітик Юрій Житняк

P.S. Постановча група:

Режисер-постановник, художник-постановник, сценічна редакція п'єси - Андрій Май.

Балетмейстер - Ольга Саніна.

Хормейстер - Валерія Мавріді-Михайловська.

 Художник - Ольга Кострова.

Музичне оформлення - Андрій Май, Артем Філенко.

Відеоряд - Тамара Кереселідзе.

Художник по світлу - Віктор Гамов.

Звукорежисер - Олексій Денісов.

Асистент режисера - Сергій Михайловський, заслужений артист України.

Помічник режисера - Ганна Худоян.

Дійові особи та виконавці:

Аркадіна - Олена Галл-Савальська, народна артистка України.

Треплєв - Костянтин Рогань.

Сорін - Микола Степаненко.

Ніна Зарічна - Ірина Рура, Катерина Бориславська.

Ілля Шамраєв - Андрій Клочко.

Поліна - Ольга Бойцова.

Маша - Ольга Крилова.

Медведенко - Сергій Мевша.

Тригорін - Павло Костенко, Євгеній Карнаух.

Євген Дорн - Сергій Михайловський, заслужений артист України.

Чайка - Наталя Вишневська.

У виставі задіяний балет та оркестр театру. Мова - українська.