– Як і коли було створено ваше ОСББ? Що саме підштовхнуло до цього рішення мешканців будинку?
З 2002 до 2006 року я була депутатом херсонської міської ради. Ще у 2002-му році на одному з семінарів я побачила людину, що розповідала про досвід створення кондомініумів у США.Почувши про таку систему управління будинком я дуже зацікавилась. Ну і звісно ж, з’явилась ідея створити щось схоже у будинку, в якому я мешкаю з 1993 року.
Я розповідала про цю можливість сусідам, показувала брошури, роздруківки. Але на той момент люди не сприйняли. Лише знизували плечима та питали, навіщо це все, не слухаючи відповідей. Це не дивно: на той час у Херсоні було лише12 ОСББ. Але чим більше я бачила, як вони працюють, тим більше мені хотілося запровадити в нашому домі таку систему.
Наступним поштовхом для мене був момент, коли міський голова привіз досвід ОСББ, який побачив в інших містах, зібрав депутатів, щоб розповісти про нього, та пообіцяв підтримку у створенні таких об’єднань в Херсоні. І вже тоді потихеньку мені вдалось переконати людей в необхідності такого кроку.
Допоміг випадок, як це часто буває. Взимку з 2004 на 2005 рік у нас в арці прорвало трубу опалювальної системи.Вода застинала. Опалення в домі не було.У ЖЕКу,як завжди, не було грошей.Людям довелось збирати гроші самотужки.І саме тоді я на цьому прикладі довела: ви сплачуєте ЖЕКу щомісяця, але коли потрібно – збираєте гроші знов. Чи не варто взагалі обходитись без ЖЕКу? І так вже у 2005 році ми вирішили створити об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
– Тобто ви не тільки були ініціаторкою створення ОСББ у вашому домі, а й з самого початку готові були його очолити?
Я тоді працювала в школі. У 2004 нам почали зменшувати кількість годин і я пішла на пенсію.А сил та ентузіазму в мене було як раз достатньо. Я людина рухлива, яка звикла діяти, тому відчувала, що ця справа – для мене. Коли стало питання, хто ж візьметься за цю роботу, – у той же ж час запропонувала себе.У травні 2005 року ми зареєстрували ОСББ, я стала головою і лишаюсь на цій посаді одинадцять років. Вже маю бажання передати цю справу комусь з молоді, навчити, але поки що нема бажаючих.
– Що вам вдалось зробити у будинку за ці одинадцять років?
Майже все. У нас протікав дах, не працював ліфт, починались проблеми у підвалі, з каналізацією, опалювальною системою.Потихеньку все це ремонтували, майже не збираючи додаткових грошей,окрім обов’язкових внесків. Починали з того, що було найактуальнішим.
– Чи впроваджували заходи з модернізації з метою енергозбереження?
Ще у 2012 році ми спробували взяти участь в енергозберігаючому проекті, який передбачав заміну старих вікон на нові, пластикові. Тоді пластик був дорогий. Ми встановили у під’їздах лише три пластикових вікна.Я тоді дуже хвилювалася, щоб їх не побили, бо до заміни вікон кожного року у трьох – семи вікнах скло доводилось міняти. Крім того, ми взяли розстрочку на три роки та реставрували всі вікна, їх у нашому будинку 90 штук.
– Чи виправдалисебеці витрати?
Звісно. В усіх трьох під’їздах стало значно тепліше.У кожному дерев’яному вікні були прокладені резиновіпрокладки, протягів не стало.Хоча були свої нюанси: ми у тій програмі були піонерами, на нас, можна сказати, репетирували.Деякі недоліки досі не усунуті, але економічний ефект виявився величезним. Тому що в нашому домі встановлений лічильник на тепло і кожний мешканець значно менше сплачує.Іноді в два рази менше, ніж сплачували би без лічильника.
– Чи плануєте і далі підвищувати енергоефективність будинку?
З’являютьсянові цікаві програми, пов’язані з утепленням, зі встановленням індивідуального теплопункту. Для нас цебулоб корисно, бо заразми – останній будинок, підключений до теплопункту. До нас доходить менше тепла, ніж до інших, і за сильних морозів ми почуваємось не дуже добре навітьз герметичними вікнами. Тому що не отримуємо тих кілокалорій, які повинні отримувати за планом.Також вмовляю мешканців будинку на встановлення теплих дверей.
