Заробити декілька балів напередодні місцевих виборів і спрямувати гнів каховчан на Президента Зеленського та його партію – ось, що стоїть за новиною про вимогу знести «Легендарну тачанку», яку минулого тижня поширив мер Каховки Дяченко. Спробую прояснити, чому це була саме цілеспрямована провокація Дяченка та його посіпак.
17 грудня 2019 р. міськвиконком отримав інформаційний лист від Українського інституту національної пам'яті (УІНП) в якому той доводить до відома міського голови, що він з 2015 р. ігнорує реалізацію законодавства про декомунізацію. Про знесення «Тачанки» там не йдеться.
13 січня (тобто, майже через місяць) Дяченко публікує у Фейсбуці звернення про те, що УІНП вимагає від нього знести «Тачанку». Публікація супроводжується апокаліптичним відеороликом, що завчасно був знятий піарниками Дяченка.
Найцікавіше: у своєму зверненні винним у знесенні «Тачанки» Дяченко призначив нікого іншого, як Президента Зеленського і Слугу народу.
16 січня Дяченко проводить позачергову сесію міської ради на якій ухвалюються звернення до усіляких інстанцій. Вже наступного дня, 17 січня, на сайті мерської газети «Каховські новини» публікується стаття з гучним заголовком «Слуги народа» испугались массовых протестов и передумали сносить «Тачанку» в Каховке».
Навіть після того, як народний депутат В. Іванов публічно спростував звинувачення Дячекно, останній не зупинився і продовжує накручувати городян.
А що ж робив Дяченко цілий місяць, щоб врятувати «Тачанку»? А нічого, вона його не цікавить! Йому потрібен лише образ «рятівника» в очах сентиментальних каховчан, бо вибори мера вже не за горами.
Справді, законодавство про декомунізацію вимагає від органів місцевої влади вирішення питання щодо долі назв вулиць, пам’ятників інших об’єктів, що прославляють радянський тоталітарний режим, і теоретично, «Тачанка» відноситься до таких об’єктів. Але лише теоретично.
Монумент «Легендарна тачанка» - це не якась там штамповка, а витвір монументального мистецтва світового рівня. Недарма постановою Кабміну 2009 року він внесений до переліку об'єктів культурної спадщини національного значення. І поки монумент знаходиться в цьому переліку йому нічого не загрожує. Пошкодження таких об'єктів переслідується статтею 298 Кримінального кодексу.
В Україні знайдеться достатньо прикладів аналогічних шедеврів, які ніхто не «декомунізує» примітивним знесенням: київська «Родіна-мать», Щорс на бульварі Шевченка, Артем над Слов'янськом тощо.
Що каховчани повинні зробити для збереження «Легендарної тачанки»?
Перш за все, маємо по новому її полюбити, не словами, а ділами: частіше фотографуватись на її фоні і розповідати про неї друзям по усьому світу.
По-друге: нова влада міста, яку городяни оберуть цього року, має нарешті вирішити питання її благоустрою, прибирання бур’яну, освітлення і охорони (відеокамер буде достатньо).
По-третє: маємо розвивати туристичну привабливість «Тачанки», проводячи на її території усілякі культурно-мистецькі заходи (одного байкерського фестивалю замало).
В цьому контексті, чудову ідею декомунізації «Тачанки» запропонував губернатор області Ю. Гусєв: створити на основі монумента музей тоталітарного монументального мистецтва. Звичайно, Легендарна тачанка не Ейфелева вежа, та корінь популярності лежить в рекламі.
Михайло Гончар, краєзнавець, кандидат педагогічних наук
