Найбільші загрози, з якими людство буде стикатись в ХХІ столітті – це загрози екологічного характеру: забруднення навколишнього середовища відходами життєдіяльності людини. В Україні розуміють, на які загрози слід очікувати, тому  Кабінет Міністрів і прийняв «Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року». Прийнята стратегія передбачає  здійснення заходів щодо багаторазового використання природних ресурсів, перероблення відходів та їх утилізація. «Стратегія…» направлена на вирішення критичної ситуації, яка склалася з управлінням відходами, що характеризується подальшим розвитком екологічних загроз. Проблема відходів в Україні, відзначається в Преамбулі  «Стратегії…», вирізняється особливою масштабністю і значимістю, як внаслідок домінування в національній економіці ресурсоємних багатовідхідних технологій, так і через відсутність протягом тривалого часу адекватного реагування на її виклики. «Значні масштаби ресурсокористування та енергетично-сировинна спеціалізація національної економіки разом із застарілою технологічною базою визначали і надалі визначають високі показники утворення та нагромадження відходів».

В цій галузі діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів ситуація характеризується, як критична, де протягом тривалого часу відсутнє адекватне реагування на її виклики, що призвело до поглиблення екологічної кризи і загострило соціально-економічну ситуацію в суспільстві та обумовлює необхідність реформування і розвитку з урахуванням вітчизняного та світового досвіду управління відходами.

Але на фоні досвіду та заходів, запроваджених передовими каїнами Європи – ми суттєво відстаємо, тобто пасемо задніх.

В Таллінні мав можливість ознайомитись з Естонською депозитною системою управління відходами, яка основана на досвіді передових країн світу, які впровадили у себе «Депозитну систему»: Швеція (1984рік), Ісландія (1989рік), Фінляндія (1996 рік), Норвегія (1999рік), Данія (2002рік), Нідерланди (2005рік), Естонія (2005 рік), Німеччина (2006рік), Хорватія (2006-2015 рр) і Литва (2016 рік).

В Європі більше 130 мільйонів людей живуть по депозитній системі.

Досвід цих країн свідчить, що в системі управління відходами необхідно зробити домінуючим напрямком спорудження сучасних об’єктів інфраструктури, які б забезпечували оброблення та утилізацію відходів.

Як організована «Депозитна система в Естонії» мені розповів член правління «Eesti Pandipakend» Вірго Номерга (Virgo Nõmmerga).

«Eesti Pandipakend» створена в 2005 році. Вона активно займається організацією переробки тари, яка продається виробниками, імпортерами та продавцями. Її завданнями є адміністрування та організація збору, транспортування,  сортування, підрахування та утилізації тари та упаковки зі  всієї Естонії, тобто вона має справу з пластмасовою, скляною та металевою тарою для води, карбонізованих напоїв, пива та слабоалкогольних напоїв.

Пан Вірго розповів, що розрізняють дві системи збору та утилізації відходів: депозитна система та контейнерна. Він зазначив, чому депозитна система краще за контейнерну:

По-перше, депозитна система здатна збирати 80-95% упаковок, які потрапляють на ринок, в той же час, як за допомогою контейнерної системи збирається 40-60% упаковок;

 По-друге, матеріали, які потрапляють на ринок отримані в депозитній системі більш високої якості і тому гарантовано їх стовідсоткове вторинне використання;

В-третє, депозитна система дає чітке послання і мотивацію споживачам в охороні навколишнього середовища, навіть для тих, хто не дуже дружелюбно налаштований підтримувати навколишнє середовище в належному стані;

І нарешті, соціальний аспект  - депозитна система дозволяє отримувати дохід для людей, які потрапили у важку життєву ситуацію.

Мене вразило те, щоб здати пляшку або банку  Естонії, вона повинна бути порожня, ціла і мати етикетку зі спеціальним штрих-кодом. Це дуже відрізняється від мого досвіду дитинства, коли ми збирали пляшки, мили їх, та віддирали етикетки. Якщо нема етикетки та штрих-коду – це означає, що пляшка ліва, і її здати неможливо. Тобто фальсифікатом в Естонії не торгують, тому що це швидко можна виявити.  

В Естонії налічується 320 компаній, виробників і імпортерів продуктів, які використовують скляну, бляшану і пластикову упаковку і беруть участь в депозитної системі збору вторсировини. У регістрі упаковок - 10,5 тисячі найменувань, третина з них активно обертається на ринку.

Результати депозитної системи вражають. З травня 2005 року, коли вона була впроваджена, компанія «Eesti Pandipakend» переробила близько 3,6 мільярда одиниць упаковки.

При нормативі Євросоюзу по переробці відходів - 60 відсотків сміття пропонується переробляти, в Естонії утилізують майже 90 відсотків скляних і пластмасових банок і пляшок, і 74 відсотки - алюмінієвої тари.

Якщо в 2006 році естонці 80% вторсировини збирали вручну, то в 2017 році 94% сировини було зібрано за допомогою  автоматів зі збору тари (RVM Reverse vending machine, дослівно зворотний торговий автомат «роботизований агрегат»).

За останні роки існування депозиту на упаковку в Естонії банки стали рідкісним видом тари, а збір і утилізація пляшок став частиною повсякденного життя естонців. Здавши пляшку в спеціальний приймач, споживачі отримують 10 центів за одиницю. Як це робиться, можна подивитись в мультику для дітей:

Таким чином я можу відзначити, що естонці впровадивши «депозитну систему» отримали чисте довкілля навкруги себе,  запропонували учасникам системи екологічно чистий, прозорий і якісний сервіс, та збалансували фінанси, які відіграють в цій системі мотиваційну і регулюючу функцію для задоволення  споживачів.

Організація депозитної системи в Естонії - одна з найбільш інноваційних і ефективних організацій по рециркуляції в світі.

Досвід, аналогічний естонському, але з корупційною складовою, впроваджувався і в Україні  за часів прем'єрства Януковича, коли створювалися ліві фірми з утилізації упаковки. Імпортери вносили на їх рахунки гроші для того, щоб ці фірми утилізували тару. Ці кошти обчислювалися мільйонами доларів, але ніхто не збирався утилізувати тару, в них не було навіть потужностей по утилізації цих відходів, а гроші просто тупо присвоювалися.  Невпевнений, що така практика в  Україні повністю викоренена.

Тому впровадження в Україні досвіду розвинутих країн, введення відходів у господарський обіг забезпечить формування додаткової значної частини валового внутрішнього продукту та створення сотні тисяч робочих місць. Системи збирання, перероблення та утилізації стануть джерелом постійно відновлюваних матеріально-сировинних ресурсів, яких потребує вітчизняна промисловість.

Юрій Житняк – економічний оглядач.

P.S. Знайомство з естонською депозитною системою для регіональних журналістів відбулася завдяки проекту, організованому Українським кризовим медіа-центром спільно з Естонським центром східного партнерства.