» » » Березневе загострення в Херсонській міській раді

Володимир Молчанов,
эксперт з політичних питань

Березневе загострення в Херсонській міській раді


Перед вами в таблиці зведено резонансну активність депутатів Херсонської міської ради в останні 2 місяці, що пройшли після ухвалення в трохи незаконний спосіб рішення виконкому № 42 про підвищення тарифу на проїзд в міській маршрутці до 5 грн, а саме, 4 спроби відмінити те рішення, і 1 вдале рішення про про тотальні зміни персонального складу і керівництва радівських комісій.
Перша тема наробила мабуть найбільший за часи повноважень цього мера і цієї ради суспільний галас, а друга, дарма що мало кому цікава за межами політичної тусовки, наробила набагато гучнішого галасу, хоча і виключно в межах тої самої тусовки.
Та спочатку деякі пояснення по таблиці для необізнаних на темі: косо перехреслені поля означають відсутність депутата на відповідному пленарному засіданні, помічений знаком * випадок Олександра Ложичева – депутат фізично був, але карточку до щілини не вставляв і не реєструвався. н/г – не голосував при вставленій картці. Для кращого візуального відокремлення депутатів від різних партій разом з плодами їх діяльності помічено окремими кольорами, а досить вже чисельних позафракційних вигнанців – світлішими відтінками тих самих кольорів. Бо ані їх відповідальність перед виборцями своїх колишніх партій, ані відповідальність цих партій перед виборцями за фактично вкрадені голоси – ніхто не відміняв. Окремим рядком стоїть Самопоміч, де стався розкол на працевлаштованих в комунальній сфері промерських «більшовиків» та меншість на чолі з першим номером списку Андрієм Дмітрієвим. З легкої руки виконкомівських клерків з порушенням регламенту ради, а саме ст.23, де йдеться про суто партійний характер утворення фракцій і відповідність їх назв назвам партій, зареєстровано дві «Самопомочі», хоча звісно, партія ВО «Самопоміч» у нас в країні поки що одна.
Яскраво червоним зафарбовано випадки кричущої невідповідності певних дій чи бездіяльності депутатів власним обіцянкам, задекларованим намірам, чи інтересам власної партії. Для невдалої першої спроби зібрати «антитарифну» сесію 22 лютого невідповідність полягає в неявці семи депутатів з числа тих, хто підписав заяву про проведення сесії, і чиї політичні сили провели гучну саморекламну кампанію, де виставляли себе захисниками містян від свавілля змовників – міської влади з перевізниками. УКРОП і Опозиційний блок збирали мітинги, а останній ще й витратився на купу білбордів на цю тему – і після того половина опоблоківців та один укропівець не приходять… А депутату-чемпіону з пропусків Юрію Кирилову (БПП) для «розкачки» що нарешти прийти і проголосувати, знадобилось аж чотири спроби. Його колега Леонід Ремига, попри те, що його не піддали виключенню з фракції за порушення партійної лінії, демонструє пріоритет інтересів власних роботодавців над партійними, залишаючись у фракції слабкою ланкою.  

Слід зазначити, що жодних розумних пояснень неявкам на позачергові сесії відповідно 7 та 6 депутатів з числа ініціаторів, та неголосуванню під час другої спроби трьох із них за порядок денний, ані самими депутатами, ані їх керівниками, надано не було. При цьому, майже тотальна неявка представників інших фракцій і груп, що сесії не ініціювали, є хоча і протизаконною, проте цілком логічною – вони містять критичну масу депутатів, достатньо залежних від мера і його найближчого оточення за основними місцями роботи, щоби псувати ці стосунки. В складній ситуації опинилась хіба що «Свобода» - ігнорування ними підвищення тарифу без жодної згадки про якість прямо суперечить їх програмі, а до програми ця партія ставиться з почуттям, подібним ставленню Остапа Бендера до кримінального кодексу. Шанобливо.  
Інтрига полягала в тому, чи станеться у спаяній спільним освоєнням бюджетних коштів більшості розкол через тарифне питання. І він таки стався. А заразом став помітним неозброєним оком всередині Опоблоку. Хоча Єгор Устінов, Сергій Собчук і Олексій Заболотний зрештою таки проголосували за відміну підвищення тарифу, схоже, зробили вони це лише коли стан справ на іншому тарифному фронті, судовому, було оцінено як безнадійний, і жодної додаткової шкоди голосування вже не несло.  Натомість остаточно оформилось розлучення у тактичному союзі мера (читай Катерини Гандзюк) з Артемом Кияновським. Ще півроку тому він здавався всемогутнім сірим кардиналом, що зі свого крісла впевнено диригував пленарними засіданнями.

Схоже, саме для лікування розколу в струнких рядах, влада ініціювала іншу резонансну подію – переформатування депутатських комісій. Власне, окрім цієї, перформатування мало ще дві тактичні цілі  - спростити собі життя при винесенні бюджетних питань, та внесення розколу в ряди опозиції. Неозвучений реверанс було зроблено «Батьківщині» - Дмитро Ільченко повернувся на посаду голови регламентної комісії з розширеними ще й на протидію корупції повноваженнями, його партія отримала в тій комісії більшість. Хоча за саме переформатування «Батьківщина» не голосувала, постріл її все ж поранив, хоча легко і ненадовго – в голосуваннях 23 та 24 березня по більшості питань уся біло-сердечна пятірка демонструвала вражаючу єдність з владою. Чи стався в рядах опозиції розкол, поки говорити рано. Як на мене, неможливо розколоти те, що не було ніяк скріпленим.  Обрання нового складу бюджетної комісії було для влади успішнішим – 7 з 10 її членів відтепер лояльні оточенню мера. А ось із дотриманням закону вийшло як завжди – кепсько. Для початку депутати припустилися прямого порушення ч.2 ст.49 закону про місцеве самоврядування, якою кожного депутата, крім секретаря ради, зобовязано входити до складу котроїсь із постійних комісій – тоді як цілих 9 депутатів залишились поза складом комісій. З них цілих 5 представників БПП (більшість фракції) -  Сергій Волошинов, Сергій Жуйков, Олександр Кривчун, Михайло Линецький та Олег Романюк. З урахуванням того, що із включених до комісій 3 «щасливчиків»  Леонід Ремига є слабкою ланкою, а Юрій Кирилов не надто переймається депутатською роботою, практично найбільша фракція ради позбавлена можливості роботи в комісіях взагалі. Також пролетіли повз комісії по половині складу УКРОПу (Валерій Боржков і Вікторія Борисевич) та «Самопомочі»(меншовиків) – Дініс Бердник. Девятим став Віктор Шевчук з «Нашого краю», чия дискримінація виклядає на цьому тлі алогічною. Мабуть, як казав вусатий вождь усіх часів та народів – «лєс рубят, щєпкі лєтят». Додатковим порушенням законності виглядає непропорційний, всупереч абзацу 1 ст.27 регламенту міської ради VII скликання, розподіл керівників комісій – з 6 комісій 2 керівні посади дістались Опозиційному блоку (комісія з питань промисловості, підприємництва, торгівлі, туризму, транспорту, дорожньої інфраструктури і зв’язку, реклами та сфери послуг – Єгор Устінов, а комісія з питань ЖКГ, благоустрою, енергозбереження та інженерної інфраструктури – Сергій Собчук), 1 Нашому краю (з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин – Ігор Грек) , 1 – нібито БПП (гуманітарну комісію очолив Леонід Ремига), бюджетну очолив провладний більшовик з «Самопомочі» Руслан Рубан (в миру – керуючий місцевою філією Промінвестбанку, що належить державі-агресору Російській федерації), і лише згадана мандатно-антикорупційна дісталась опозиції  (Дмитро Ільченко). Представники опозиції війшли до складу лише трьох комісій, при чому з мандатної їм зробили таку собі «резервацію», серед її 5 членів суцільна опозиція,  а в комісіях з ЖКГ, промислово-транспортній та земельній опозиціонерів нема взагалі. Можна привітати авторів ідеї з явним талантом шахиста – окрім вирішення своїх проблем, вони нейтралізували небезпечну юридичну загрозу своїм незаконним діям з боку провідного юриста з табору опозиції Дмитра Ільченка, зробивши його одним з бенефіціарів оборудки. Тепер йому незручно оскаржувати рішення.

Окрім резонансних питань, було багато таких, що здатні приносити зацікавленим особам мільйони, проте не викликають збурення ні в суспільстві, ні серед депутатів. Наприклад, як прохідне, без питань і суперечок, пройшло питання збільшення титульного списку замовлень УКБ міської ради в 2017 році на 59,4 мільйони гривень. І справа навіть не ризиках «відкатів», традиційних для всіх видів будівництва, ремонтів та реконструкцій. В переліку об’єктів кидається в очі 10 мільйонів на відновлення інженерних мереж і споруд для поливу в трьох парках, 1 мільйон на капітальний ремонт плиткового покриття в районі якогось «кінотеатру Україна» (дарма, що його вже 5 років як знесли, не писати ж «в районі новозбудованого торгово-розважального центру», щоб не виникло запитань, а чи не забудовник має відновлювати покриття навколо свого архітектурного гібриду Большого театру з сільським клубом), 824 тисячі на капітальний ремонт будівлі по вул. Суворова 39 (це аптека системи «Крок», що належить комерційній структурі). Чи тут нема не надто прихованих спроб вибірково «допомогти» приватному бізнесу бюджетними грошима?

Так само не викликало особливих суперечок створення чергового комунального підприємства – футбольного клубу «Кристал». Депутати створили йому статутний фонд лише 100 тисяч грн, тоді як основне фінансування згідно із свіжозміненою програмою розвитку футболу планується через надання безповоротної фінансової допомоги (1,9 мільйонів грн на 2017 рік). Тут варто зазначити, що цих грошей цілком вистачить для щедрого утримання поки невідомого керівництва, але аж ніяк не для створення повноцінної команди, бо є ще вступний і щорічний внески до ПФЛ (за несплату яких попередника новоствореної команди звідти вже виключили), реконструкція та утримання газону).
Натомість, ще одне питання, створення КП «Муніципальна варта», яке подібне футбольному, просувалось депутатами від «Свободи», підтримки в сесійній залі не знайшло. Хотілось би думати, що причиною стали лише абсурдні положення проекту статуту підприємства, яким на нього покладались поліцейські функції у корупційно-ризикових галузях благоустрою та торгівлі. Та з огляду на склад тих, хто його не підтримав, причина виглядає скоріше політичною – екс-регіоналам цілком досить одного вже існуючого за підтримки міської ради «угрупування в законі» - близької до Радикальної партії Ляшка та одночасно до колишнього Антимайдану «Твєрдині», і зовсім не потрібне додатково аналогічне угрупування, що складалося б з «бандерівців».

Висновок: міський голова та близькі до нього сили через «тарифний» скандал значно втратили у рейтингах, однак вдалими маневрами убезпечили себе від зазіхань з боку опозиції на невизначений термін, що означає відкладання на такий самий термін реформ, які мають перетворити наш депресивний заповідник на сучасне модерне місто, і втрату чудових можливостей – коли міський бюджет складає нечувані досі 2 мільярди гривень, гірко дивитись, як ці гроші літять за вітром, або осідають по кишенях нечистих ділків. Масштаби процесу можна оцінити хіба що за кількістю депутатів і чиновників міської ради, що є підозрюваними в кримінальних справах по економічним злочинам. Зараз таких депутатів троє, з них два під домашнім арештом (що не заважає їм ходити на сесії і голосувати), ще двоє працівників виконавчих органів самоврядування високого рангу. Маємо те, що маємо, і на що заслуговуємо!  

скачать dle 11.1смотреть фильмы бесплатно

Наше відео

Про нас

"Политическая Херсонщина" создана в июне 2000 года коллективом единомышленников, активистов Комитета избирателей Украины. За годы работы, наш сайт неоднократно менял дизайн, но главным в нем оставалось желание честно освещать общественные, политические и культурные события нашей области, отображая все точки зрения, которые присутствуют в нашем обществе.

Связаться с нами можно по адресу:
Херсон, Приднепровский спуск, 1, оф. 8,
телефоны (0552) 34-44-26, (066) 1008191 
E-mail: polit.kherson@gmail.com

Редактор сайта Дементий Белый