Пропоную трохи пограти у прогнози і передбачення майбутнього. Отже, уявимо собі, що процес відкликання і заміни дев’яти депутатів успішно завершився, новачки продекламували тексти присяги і зайняли свої теплі ще від вигнанців крісла, і задекларували повну лояльність до партійних програм, фракційних настанов, та на всяк випадок – до голів власних фракцій.

Існуюча в раді останні 8 місяців неофіційна більшість, що через внутрішні ідеологічні протиріччя між учасниками, не мала сталої кількості, припинить існування. Справді, максимальна її кількість – 34 депутати – повним складом фракції екс-регіоналів Опозиційний блок (9 депутатів) та Наш край (9 депутатів), і найпатріотичніша за риторикою частина віртуальної демократичної більшості «Свобода» (4 депутати), Радикальна партія Ляшка (3 депутати), а також дев’ятка окремих представників інших демократичних партій, яка зараз поголовно ризикує стати жертвою відкликання, і про склад якої годі повторюватись. Але тих 25, що залишаться, або навіть 26, якщо додати до них голос мера, вже не вистачає для прийняття рішень – для більшості з них потрібно 28 голосів. Тим більше, що голосування максимальним складом ця більшість ніколи не демонструвала: по багатьом господарським питанням, особливо з відтінками корупції, депутат від Оппоблоку В’ячеслав Яременко мав окрему думку, за що зрештою, позбувся членства у фракції і зараз так само ризикує бути відкликаним. На його боці (у порівнянні з менш щасливими колегами, по яких процес вже запущено) лише відсутність законних підстав, бо розмноження корупційних  ризиків у програмі Оппоблоку не прописано, решту депутатських обов’язків (ведення прийому, зустрічі, участь у громадських слуханнях), Яременко виконує, доречи, на відміну від решти своїх екс-колег по фракції, і, до нього досить прихильна більшість у ТВК. Хоча роль комісії чисто технічна, саме побоювання партійців-опозиціонерів розповсюджуваних близькими до них колами з коаліції чуток про наміри ТВК заблокувати відкликання Яременка, схоже, загальмувало цей процес. Крім не голосування Яременка за господарські питання, має місце також певна ідеологічна межа, яку не здатні переступити для повного єднання з регіоналами, також свободівці, так, вони не підтримали затвердження на посаді першого заступника міського голови Ігоря Козакова, лише за те, що той – екс-регіонал.  

Таким чином, сподіватися на потрібні собі рішення ради існуюча коаліція більше не зможе.

А це позбавляє цю коаліцію єдиного сенсу існування. Бо, звісно, нічого спільного між свободівцями та регіоналами бути не може. Нічого, окрім грошей, а як гроші вщухнуть, то взагалі нічого. Також втрата депутатських місць низкою новоспечених міських чиновників, позбавить в очах бенефіціарів тих призначень, подальшого сенсу їх перебування на посадах. В.о. заступника міського голови чи директор комунального підприємства були цінними саме тим, що в обмін на посаду і її можливості, дарували авторам схеми свій депутатський голос.

Але безславне самозникнення промерської коаліції, яку за прізвищем неофіційного координатора часто називають «коаліцією імені Катерини Гандзюк», ще не означає автоматичної підстави коаліції іншої, демократичної. Так, будуть 29 депутатів, налаштованих на демонтаж системи політичної корупції. Чи стане на їх бік міський голова? Чи народять вони спільний план дій, якого будуть здатні дотримуватися? Чи не переважить у котроїсь із фракцій сепаратне бажання найпростішого рішення – замістити собою відкликаних колег, а власним лідером – дезавуйовану Катерину Гандзюк? Про це і поговоримо.

Отже, є ідеальний сценарій, назвемо його номер 1, що складається з двох підсценаріїв:

• 1.    Нова більшість генерує спільний план дій і спільне бачення усіх питань, міський голова йде на співпрацю з нею. Відразу       підсценарії:
• 1.1. Надідеальний – критеріями співпраці є виключно інтереси виборців через виконання обіцянок, а для наповнення їх змістом широко         залучаються пропозиції громадськості, зокрема, амбітні реформаторські проекти. Конкуренцію на спільному електоральному полі           учасники коаліції відкладають на останній передвиборний рік, таким чином, забезпечуючи місту три роки позитивних в умовах         децентралізації, реформ.
• 1.2. Песиместично-ідеальний – співпраця нової більшості з мером носить лише частково реформаторський характер, а частково має             ознаки корупційних розмінів. В цьому випадку можливі критика з боку громадянського суспільства і повільний темп                       реформування.

Обом підсценаріям відбутися заважатиме передусім ворожі і неприязні відносини між депутатськими фракціями відновленої демократичної більшості та міським головою. Оскільки вони передбачають слабку позицію останнього (співпрацю в обмін на власну недоторканість), його амбіції можуть не витримати «приниження». Навіть приставши на такий сценарій, він може за першої ж нагоди втрутитись у можливі суперечки між учасниками коаліції, спробувавщи повернути собі «сильну» роль, долучивши в якості союзників висмикнутому ним уламку нової коаліції рештки коаліції старої. Також злагодженій роботі за цим сценарієм, окрім конкуренції партій на спільному полі, заважатиме наявність в їх лавах людей з мерськими амбіціями, в інтересах яких не просто слабкий, а ще й знеславлений діючий міський голова. Або взагалі відсутність голови. Треба відзначити, що відставка голови, навіть якщо за знайомим вже херсонцям досвідом 2012-2013 років, Верховна рада так і не призначить проміжних виборів, призведе до превалювання у діях фракцій саме мерських амбіцій, з усіма популістичними наслідками.

• 2. Конфронтаційний сценарій. Відновлена більшість консолідована, міський голова їй опонує. Означає, що останній відмовляється ініціювати або здійснювати кадрові зміни там, де це в його компетенції, залишаючи на посадах осіб, проти яких існують звинувачення у корупції та стійка неприязнь з боку нової депутатської більшості. Також він починає зловживати правом вето, що дозволить затягнути крах побудованої політично-корупційної системи приблизно на рік, і притримає залишки попередньої «широкої» коаліції від остаточного розпаду. В цьому разі спробі більшості відправити мера у відставку, окрім амбіцій та образ, сприятиме і суб’єктивна необхідність.   Також, до рішення по суті кадрових питань, більшість може влаштувати близьким до мера і його «широкого» оточення установам і комунальним підприємствам фінансову блокаду за досвідом каховських депутатів в їх протистоянні з каховським мером. Звісно, інструмент фінансової блокади є небезпечним, бо стосується чисельних найманих працівників, котрих можуть зробити тріщочубатими заручниками панської драки, в якій переможе той, у кого буде кращій медіа-вплив.

• 3. Невизначеність. Попередня більшість зникає, через дочасне проявлення амбіцій і взаємну недовіру нова більшість не народжується, а накопичена енергія агресії потенційними учасниками нової більшості витрачається один на одного. Виникає первинний хаос, приблизно той, що існував відразу після виборів, хіба що тоді агресії було менше.  Цей хаос чекає на нового «фаворита», що прийде замість послідовних попередників Ігоря Пастуха та Катерини Гандзюк, і забезпечить міському голові неважливо якого кольору і неважливо якою ціною, але більшість. Сценарій найогидніший з усіх можливих, і звісно, при появі навіть натяків на його зародження, небайдужим громадянам потрібно задіяти увесь доступний інструментарій для його недопущення.

Як розгортатимуться події насправді? На це впливатиме так багато внутрішніх і зовнішніх чинників, що навіть Гідрометцентр опустить руки і не візьметься прогнозувати зі своєю фірмовою 50-ти відсотковою точністю. Єдине, що можна сказати напевне (якщо не станеться дива, чи навпаки катастрофи) – події розгортатимуться десь в межах описаних трьох сценаріїв, з відповідними наслідками.