» » Олег Лиховид. Вибори до Установчих зборів у Дніпровському повіті Таврійської губернії у листопаді 1917 р.

Олег Лиховид. Вибори до Установчих зборів у Дніпровському повіті Таврійської губернії у листопаді 1917 р.

Олег Лиховид 
Підготовка виборів в Установчі збори Росії почалася відразу після Лютневої революції. 2 березня 1917 р. в угоді виконкому Петроградської Ради і членів Тимчасового комітету Державної Думи виробляється юридичний статус майбутніх Установчих зборів Росії, що включав три принципи: загальні вільні вибори, рішення головних питань державного життя, включаючи визначення форми правління, є виняткова прерогатива Установчих зборів, тільки саме збори визначить коло і межі своїх завдань. Звідси і межі діяльності Тимчасового уряду: воно не має права встановлювати будь-яку постійну форму правління, створює умови для скликання Установчих зборів. Виходячи з цієї політичної ситуації Тимчасовий уряд сформулював у березні наступні принципи ставлення до старого ладу і Установчим Зборам: “1.По можливості зберегти існуючі закони та установи надалі до Установчими зборами. 2.З існуючих установ та законів скасувати лише ті, залишення яких при новому ладі безумовно неможливо”.
При цьому влада на містах переходить від губернаторів до земських установ. Майже всі губернські владні структури дублювалися на повітовому рівні. Центр Дніпровського повіту був у місті Олешки. Як, і у кожному з повітів в ньому функціонували повітові земські збори, повітова земська управа, повітове казначейство та ін. Саме земство займалося вирішенням нагальних проблем місцевого комунального господарства, благоустрою, фінансуванням закладів соціальної сфери. Держава ж опікувалася в першу чергу дотриманням громадського спокою на теренах повіту. Найвища поліцейська влада належала повітовому справникові.
Почали також утворюватися Ради різних рівнів. В цей час головою Дніпровської повітової Ради селянських депутатів обирають соціаліста-революціонера Петра Миколайовича Бондаря. Так, офіційне радянське видання нарікає на “эсеро-меньшевистское засилье” серед учасників Херсонської конференції робітничих та солдатських депутатів (18-19 травня 1917 р.), у якій прийняли участь делегати з Ново-Воронцовки, Скадовська, та Каховки [1].
Між тим 20 липня 1917 р. Тимчасовий уряд затверджує І розділ “Положення про вибори до Установчих зборів”, затвердженого тимчасовим урядом тільки цей перший розділ і був розроблений і опублікований, були визначені склад і порядок його виборів. Згідно з розділом I § I “Положення” був такий: “Установчі збори утворюється з членів, обраних населенням на основі загального, без різниці статі, і рівного виборчого права, шляхом прямих виборів і таємного голосування, з, застосуванням початку пропорційного представництва” [2].
Згідно “Положення” правом участі у виборах наділялися громадяни Росії обох статей, які досягли 20-річчя, без національного відмінності і віросповідання, військовослужбовці, які не дезертирували з фронту. У виборах не брали участі душевнохворі, глухонімі, особи, засуджені по важких злочинів, зловмисні банкрути, дезертири.
Чисельність Установчих зборів була визначена в 800 депутатських місць. В Таврійській губернії мали обрати 9 членів Установчих зборів. В губернії було створено 8 повітових та 3 міські виборчі комісії. Фінансування йшло з Державного казначейства, практично на 75%. Кожній окружній комісії може бути асигновано від 5000 до 10000 рублів і на діловодство кожній міській або повітової комісії кредит у розмірі від 2000 до 3000 рублів.
Термін проведення виборів був остаточно визначений Постановою Тимчасового уряду Росії від 9 серпня 1917 р., й призначений на 12 листопада 1917 р., а скликання зборів мало відбутися 28 листопада 1917 р. [3].
Відразу після жовтневого перевороту, 27 жовтня (9 листопада) 1917 р., Рада Народних Комісарів прийняла і опублікувала за підписом В.Ульянова-Леніна постанову про проведення в призначений термін, 12 листопада 1917 р., виборів до Установчих зборів. Відповідно до цієї постанови, “всі виборчі комісії, установи місцевого самоврядування, Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів і солдатські організації на фронті повинні напружити всі зусилля для забезпечення вільного та правильного проведення виборів в Установчі збори в призначений термін” [4]. Таким чином, сформований Радянський уряд залишався тимчасовим – до скликання Установчих зборів.
Першим в регіоні на події в Петрограді відреагував II Український губерніальний з’їзд Херсонщини, що проходив 24-27 жовтня 1917 р. Його делегати виступили за цілісність України та підтримали дії Центральної Ради по створенню українського народного війська, негайному припиненню війни. Влада, як всеросійська, так і по окремих її окраїнах, зв’язаних на умовах федерації, повинна була бути, на їх думку, “однорідно демократичною”. Що ж до центральної влади в Російській державі, то наступний з’їзд, на початку грудня 1917 р., прийняв резолюцію, згідно з якою Всеросійський уряд повинен бути створений негайно Всеросійськими Установчими зборами із “соціалістичних елементів на федеративних підставах”. При цьому особливо наголошувалося: “Установчим зборам ми віримо і безумовно будемо підтримувати всіма силами” [5].
Сама процедура голосування в Установчі збори була наступною. Виборець заздалегідь отримував зразки всіх списків кандидатів і іменне посвідчення. Прийшовши на дільницю, він відзначався у списку виборців і отримував конверт з печаткою дільничної комісії. У закритій кабіні він вкладав у нього “свій” список-бюлетень, заліплював конверт і передавав голові комісії, який опускав його в урну. Положення про вибори забороняло використовувати пересувні урни для уникнення зловживань. Після підбиття підсумків голосування протокол дільничної виборчої комісії прямував в повітову або міську виборчу комісію у справах про вибори до Установчих зборів. Повітова або міська комісія з розгляді протоколів дільничних виборчих комісій та доданих до них виборчих записок остаточно визначала, скільки голосів подано по кожній виборчій дільниці і по всьому повіту або місту за кожен із заявлених кандидатських списків. Протокол засідання повітової або міської комісії разом з протоколами дільничних виборчих комісій прямував в окружну комісію. Окружна комісія виробляла загальний підрахунок голосів, поданих по всьому виборчому округу за кожен із заявлених кандидатських списків, а потім розподіляла загальна кількість членів Установчих зборів, які підлягають обранню в даному окрузі, між заявленими списками пропорційно числу голосів, поданих в усьому окрузі за кожен з цих списків [6].
Різні джерела дають різні відомості про результати виборів; дані про них уточнювалися протягом багатьох років різними дослідниками, і у виданому в 1930 р. збірнику документів “Всеросійські Установчі збори. 1917 рік у документах і матеріалах”, у передмові до стенографічного звіту засідання 5 січня 1918 р., зазначалося: “Розбіжність цифрових даних щодо деяких виборчих округах в окремих випадках вельми значною” [6].
Відомо, що Радянська історіографія змушена була підганяти історичну дійсність під відомий ленінський міф про “Тріумфальний хід радянської влади з листопада 1917 року по березень 1918 рік”. Але результати виборів на півдні України були не на користь вже правлячої більшовицької партії. Південь України виграли соціалісти-революціонери, відомі за абревіатурою як есери. В Херсонському округу (тобто губернії) есери взяли 51 %, а в Таврійському – 53%. Основними гравцями тодішнього політичного поля крім есерів були: представники Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків), Російської соціал-демократичної робітничої партії (об’єднаної), відомої як меншовики, Партія Народних соціалістів, Соціалісти, Партії Народної свободи (Конституційні демократи), відомі як кадети та національні списки. Національні списки були представлені мусульмансько-татарськими, єврейськими, українськими та іншими організаціями. Причому, якщо в півострівній частині Таврійської губернії голосували за національні списки представлені татарами та зрідка євреями то в Дніпровському повіті голоси переважно віддавалися українським спискам. Оскільки в межах держави національні списки були різні та широкої підтримки не знайшли то більшості джерел вони об’єднані в єдині дані.
Результати голосування по містам Гола Пристань, Скадовськ, Олешки, Каховка та Генічеськ наведені в таблиці відповідно до збірника 1930 р. [6], а результати голосування по Таврійській губернії наведені по книзі Протасова Л.Г. Всеросийское Учредительноє собрание: история рождения и гибели [7, с. 364].
 
Вибори до Установчих зборів 
Таблиця 1. Результати голосування до Установчих зборів по містам Дніпровського повіту, 1917 р.
За результатами голосування від Таврійської губернії 7 мандатів отримали представники списку № 5 в якому йшли соціалісти революціонери підтримані Радами селянських депутатів, 1 мандат отримав представник списку № 1 Партії Народної свободи (кадети) та 1 мандат отримав представник Кримського мусульманського виконавчого комітету.
Аналіз результатів голосування по всім округам дає можливість виділити групу партій, за тими чи іншими ознаками схильних до збереження єдиної Російської держави, і партій, що не зацікавлені в збереженні такої держави. До першої групи відносяться кадети, народні соціалісти, більшовики та есери. До другої групи відносяться меншовики, соціалісти та представники національних списків. Таким чином Каховка не пройшла тест на лояльність до єдиної та неподільної держави зі своїми 56,79%. На другому місці по нелояльності Олешки з 42,28%. На третьому місці Генічеськ з 26,02%. Виборці Голої Пристані слабо підтримали меншовиків, а скадовчани дали лише по 2 голоси за меншовиків та національні списки. Не будемо стверджувати, що Каховка була в 1917 р. найбільш проукраїнська, а Скадовськ найбільш проросійський. Можливо тодішні партійці, просто не змогли донести свої передвиборчі програми до виборців, а також не будемо виключати й наявність та відсутність харизматичних кандидатів у тодішніх партійних списках.
Есери отримали максимальну кількість голосів у Голій Пристані та Скадовську. У всій Таврійській губернії більший відсоток показали лише виборці Перекопу – 76.21%, проте в числових показниках це були лише 330 голосів. Щодо причин популярності есерів в Голій Пристані та Скадовську то цьому завдячує саме наявність у партійному списку соціалістів-революціонерів харизматичного кандидата Петра Миколайовича Бондаря, того самого, що був головою Дніпровської повітової Ради селянських депутатів.
Син селянина Петро Миколайович Бондар народився 1885 р. в селі Нова Збур’ївка, по закінченню народної школи, з 13 років працював в маєтках Васалля, Скадовського та Дуриліна. З 1905 р. вступив до партії соціалістів-революціонерів, був членом губернського комітету, піддавався арештам та засланню. З 1909 р. по 1917 р. проживав в селі Нова Збур’ївка. В 1917 р. заступник Дніпровського повітового комісара, голова повітової земельної управи та голова Дніпровської повітової Ради селянських депутатів [8,9].
Єдине засідання Установчих зборів відбулися в Санкт-Петербурзі, 5 січня 1918 р. Збори пропрацювали до самого ранку наступного дня. Цього ж дня, вже 6 січня 1918 р., більшовицький уряд оголосив про розпуск Всеросійських Установчих зборів, які, по-суті, проіснували лише добу. До розпуску зборів Росія ще мала альтернативу свого розвитку, але більшовики цієї альтернативи не допустили. Разом з Установчими зборами для країни вони унеможливили загальні, рівні, прямі вибори при таємному голосуванні.
А що ж Петро Миколайович Бондар. Як вказують сучасні джерела П.М. Бондар був учасником єдиного засідання Установчих зборів, що відбулися 5-6 січня 1918 р. та подальша його доля невідома [8,9]. Проте Іван Васильович Ігрицький в книзі “1917 год в деревне”, що була видана 1929 р. та 1967 р., вказує, що Петро Миколайович Бондар був розстріляний 1919 р., за наказом російського білогвардійського генерала А.І. Денікіна [10, с.208].
25-31 січня 1918 р. в Олешках працювала друга повітова конференція демократичних організацій, на яку прибуло 448 делегатів: 119 більшовиків, 84 лівих соціалістів-революціонерів, 1 єврейський соціаліст, 87 безпартійних; тобто більшовицька фракція була в більшості на цьому форумі. Тут мав місце останній “ідейний бій” прихильників лівих і правих соціалістичних партій. На захист Установчих зборів виступили есери М.А. Богомолов, Мельников, Вітер, меншовик-інтернаціоналіст Беляйкін, які стверджували, що “більшовики не дали можливості працювати народним обранцям”, а більшовики переконували делегатів в тому, що Установчі збори “за своїм складом не відповідали волі народу” і тому були розігнані. На завершення полеміки були зачитані 57 наказів сільських сходок із ряду місць повіту. Із них 26 резолюцій за роботу Установчих зборів. З питання про владу було представлено 5 резолюцій, але пройшла тільки більшовицька. За радянську владу, без Установчих Зборів, проголосувало 173 делегата, проти 63, утрималося 43 делегата. Так перемогли більшовики в Дніпровському повіті [11, с.57].

Список джерел та літератури:
1.Великая Октябрьская Социалистическая революція и победа Советской власти на Украине. Хроника важнейших историко-партийных и революционных событий. В двух частях. Часть первая. Большевики во главе трудящихся Украины в период борьбы за победу Великого Октября. Февраль-октябрь 1917 года. – К., 1977. – 198 с.
2. Постановление Временного правительства «Об утверждении раздела I Положения о выборах в Учредительное собрание» от 20 июля 1917 г.// Собрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при Правительствующем сенате. - Отдел I. - 22 июля 1917 г. – № 169. – Ст. 915. – С. 1649-1658.
3. Собрание узаконений и распоряжений правительства, № 202, 23 августа, 1917 г.
4. Газета Временного Рабочего и Крестьянского Правительства, № 1, от 28 октября 1917 г.
5. Вістник Секретаріату Херсонщини. – 1917 р., 10 грудня.
6. Всероссийское Учредительное собрание. 1917 год в документах и материалах / под ред. М.Н.Покровского и Я.А.Яковлева. – М.-Л.: Государственное издательство, 1930 г. 220 с.
7. Протасов Л.Г., Всеросийское Учредительноє собрание: история рождения и гибели. М., РОСПЭН, 1997 г., 368 с, ил
8. Газета “Жизнь народа” (Алешки), 1917 г., 26 октября.
9. Протасов Л.Г., Люди Учредительного собрания: портрет в интерьере эпохи. М., РОСПЭН, 2008 г., 463 с, ил
10. Игрицький И.В., “1917 год в деревне”, 1967 г. 287 с.
11. Ветров Р.И., Победа Октябрьской революции и банкротство меньшевиков на Украине. – Харьков: Вища школа: Изд-во при Харьк. ун-те, 1983 г., 145 с.


скачать dle 11.1смотреть фильмы бесплатно

Наше відео

Про нас

"Политическая Херсонщина" создана в июне 2000 года коллективом единомышленников, активистов Комитета избирателей Украины. За годы работы, наш сайт неоднократно менял дизайн, но главным в нем оставалось желание честно освещать общественные, политические и культурные события нашей области, отображая все точки зрения, которые присутствуют в нашем обществе.

Связаться с нами можно по адресу:
Херсон, Приднепровский спуск, 1, оф. 8,
телефоны (0552) 34-44-26, (066) 1008191 
E-mail: polit.kherson@gmail.com

Редактор сайта Дементий Белый