16 березня в Херсоні відбувся Форум громадських організацій, в день, коли «Все, що ти робиш – правильно!» Також в цей день в світі  відзначають День без селфі, День спонтанності, День свободи інформації  і День кольорових олівців. Також в цей день у 2014 році відбувся незаконний референдум у Криму, організований російськими окупантами, а в 2022 році в цей день росія скинула надпотужну бомбу на Драматичний театр у центрі Маріуполя. Знаменитий видався деньок! Для журналістів головне  - СВОБОДА ІНФОРМАЦІЇ! 

Досягнення кращих результатів в житті окремої людини або будь-якої організації залежить і від того, наскільки наше оточення вірить  у наш успіх. Коли ми робимо те, що приносить нам радість, ба більше – робить нас щасливими,  то це значить, що ми не помиляємось, і в це хочеться вірити... 

Роботу Форуму було розпочато однією з безлічі організацій громадянського суспільства (далі – ОГС), які створені  на Херсонщині досить давно або зовсім нещодавно.  Благодійне товариство "Центр суспільних програм" (БТ ЦСП) презентували  свій досвід, власні досягнення, результати,  форми співпраці з іншими  організаціями. БТ ЦСП  працює в Херсоні вже 11 років,  головні проекти останніх років були такі: триваючий проект  «Школа лідерів»;  гуманітарні проекти у співпраці з різними  Пунктами незламності, які  запрацювали з перших дній окупації Херсона, коли певна група активістів вирішила  не покидати місто, а залишатись та допомагати людям. Саме так люди в окупації тримали наше рідне місто і небо над ним. І тому вони найкращі. Коли активістів запитують, що тебе змушує залишатися в Херсоні, вони відповідають: "Люди".  І саме ці люди є стовпами нашої національної свідомості. 

З весни 2023 року запрацював Центр «ВДОМА», керівником проекту є Станіслав Коваленко, який розшифрував абревіатуру  назви «ВДОМА»: відновлення – допомога – оцінювання – моніторинг – адвокація. «Ми всі в цьому проекті вдома, в Херсоні,  а допомога організована для тих, хто був в полоні і "на підвалі" (так називають херсонці місця утримання людей, заарештованих під час  окупації). З перших днів деокупації ці психологічні проблеми замовчувались,  але їх необхідно було проговорити у дружньому колі  однодумців та фахівців-психологів. Всі наші проекти ми писали так само, як і живемо -  під бомбами, але це Херсон! Завдяки  перемогам на конкурсах, наші ідеї надали можливості відходити від мобільних форм  та створювати стаціонарні хаби та пункти в безпечних просторах, в  укриттях», - поділився Стас досягненнями проекту. Після затоплення  в результаті  підриву Каховської ГЕС  Центр «ВДОМА»  забезпечив багатьох херсонців необхідним  інвентарем, щоб люди одразу  після відходу  води могли наводити порядок у власних домівках та дворах. 

Наталія Шатілова та Ігор Цуркан створили Освітньо-тренінговий центр «СВОЄ»,  розташований  в стаціонарному приміщенні  в укритті, який відкрився в символічний день - 11 листопада, рівно в річницю звільнення нашого міста. 

Громадська організація  «10 квітня»   реалізувала проект для самих активістів та волонтерів: це зустрічі вільного спілкування  та релаксу з  настільними іграми  та переглядами фільмів стали  допомогою тим, хто  сам надає допомогу іншим. Проект «Стипендія»  забезпечив навчання та розвиток для всіх співробітників  БТ ЦСП. 

Наталія Краска поділилась досягненням: за допомогою співпраці з місцевою владою вдалося  добитися   фінансування за рахунок міського бюджету заробітних плат для волонтерів та покриття всіх витрат на транспортні засоби. «Цей проект підтримки  активістів повинен набрати сталості,  поки є особливі потреби людей під час війни. Волонтери мають велике серце, але сталеві руки, ноги, спини, бо вся гуманітарка тягається на собі»,   – підкреслила Наталія Краска. 
«Безпечний простір для жінок та дівчат»  в Херсоні було створено спільними зусиллями різних ОГС, але тепер необхідно  розширяти цей простір  і для  хлопців та чоловіків. 

Окрім керівників проектів, для нашого рідного міста працюють і звичайні працівники – адміністратори, кейс-менеджери, юристи, психологи, логопеди, водії, волонтери та добровольці. Всі вони створюють велику команду надзвичайних людей, що і презентують незламний Херсон. 

З 11-ю річницею діяльності  БТ ЦСП вітали Катерину Білоконь друзі, подарувавши їй «троянди й виноград – красиве та корисне!»,  як казав український поет Максим Рильский.  

Наталія Шушляннікова,  координаторка  Опорного пункту Української освітньої платформи (УОП) в Херсоні при партнерстві Української миротворчої школи, розпочала свій виступ з надзвичайно потужного   ствердження:  «Жодної зайвої людини в цьому залі немає – ви найкращі», що виразило велику вдячність тим, хто з Наталією пережив всю окупацію і продовжує тримати небо над Херсоном  після визволення, під постійними бомбардуваннями рашистів.  Однак одразу Наталія  перейшла до прагматики, озвучивши прохання до місцевої влади провести в підвальному приміщенні опорного пункту  інтернет, щоб можна було  проводити  різні заходи більш ефективно.   Завдяки грантовим заявкам, Опорному пункту вдалося залучити до громадської діяльності в Херсоні  близько 78 000 доларів,  які було передано як міні-гранти різним ОГС, чиї проекти перемогли  в конкурсі: це проект «Майстерня сам собі дизайнер»;  це ремонт спальних приміщень для реабілітації дітей; Проект «Щаслива мить для дітей», які потребують особливої уваги; це допомога в евакуації людей; це гаряче харчування для мало мобільних людей; це відновлення житла в селі Інгулець. 

Олександр Кобець – керівник Опорного центру  УОП в Херсоні, озвучив  дуже важливу думку про те, що найкраще  діють саме горизонтальні мережі, не вертикальні,  а це і є основою суспільного капіталу, який в працях американського соціолога Ф. Фукуями характеризується як "взаємодія, моральні зобов’язання, відповідальність перед суспільством і довіра", що є базою стабільності і добробуту в постіндустріальний період.

Артем Костюченко, менеджер УОП, продовжив думку про те, що в Херсоні наразі відбувається унікальний досвід, якому дивується вся Україна. 

Перша панельна дискусія з теми «Влада  і громада: виклики, проблеми, успіхи та надії у взаємодії з органами місцевого самоврядування» почалась з емоційної та дуже інформаційно насиченої промови Олександра Книги – директора Херсонського драматичного театру.

  
Він почав  з того, що найкращі землі та принади Херсонщини зараз окуповані, і вони чекають на визволення, тому ми всі працюємо для фронту та для Перемоги, і культурний спротив є надважливою частиною цієї роботи.  Ідея культурного  бусу для мобільного культурного центру, який би міг працювати  по селах  на звільнених  територіях дуже зацікавила всіх присутніх. Наразі різні центри в укриттях Херсона – це  неймовірні шелтери культури майбутнього,  бо вони  набагато краще залишків радянських домів культури в кожному селі та селищі нашої області.  В Херсоні залишилось багато промислових непрацюючих  цехів підприємств,  які можна перетворити на сучасні мультимедійні культурні центри. Але головною умовою для подальшого життя та розвитку нашого міста, на думку Олександра Книги, є  повернення людей, які стали вимушеними переселенцями. Одночасно потрібно  готувати різноманітні проекти з культурної деокупації, які вже повинні  бути готовими  до отримання допомоги на відновлення наших міст.  
В Херсоні є також  неймовірне  Співоче поле,  і зараз є пропозиція до влади  в майбутньому  побудувати там  глядацьку залу під відкритим небом, і  проводити там  регулярні культурні заходи. 
Олександр Книга  запропонував  провести у квітні Форум херсонських ОГС   суто з питань культурної деокупації та розвитку. Фотохудожник Олександр  Корняков  підтримав  загальну думку про те, що  Херсон має всесвітню славу, що херсонці надихають  весь світ, тут часто  перебувають журналісти з усього світу і пишуть про наше місто з повним захопленням. 

Анатолію Стоцькому, керівнику державної служби у справах молоді, довелося відповідати на дуже болючі питання: хто буде втілювати відновлення Херсона та як повернути молодь після перемоги? Анатолій озвучив серйозну проблему: як яскраво вирує життя  і як натхненно  працює недержавний сектор суспільства – громадські організації, хаби, пункти незламності, волонтерські центри,  натомість у владі все  по-старому забюрократизовано при глобальному дефіциту кадрів. Чиновники не вміють працювати по-новому, щоб самим іти  до людей  та віддавати  свою енергію. Потрібно відновити хоча б  Молодіжну раду,  яка стане ще одним чинником  проти узурпації влади  та  одним з запобіжників втрати демократії, про що лунають голоси по всій Україні все частіше. 
Учасники панельної дискусії  зазначили, що межа  між активним волонтерством і допомогою ЗСУ дуже тонка, багато волонтерів ідуть воювати на фронт. Те, що робить зараз Херсон – це унікально, але необхідно думати про майбутнє, і для цього необхідно  повернути всіх мешканців Херсону після нашої Перемоги. 

Друга Панельна дискусія мала тему «Кризове реагування на сьогодення: пріоритети, успіхи, проблеми, провали».
Запрошена лікарка-педіатр розповіла про роботу медичних закладів в Херсоні як під час окупації, так і після визволення, під постійними обстрілами. Саме лікарі, які не покинули Херсон,  зберегли всі  міські медичні заклади. Інтегрований Центр комплексної підтримки створено для додаткових медичних послуг постраждалим від війни. Зарплатня  усього медичного персоналу  знизилась вдвічі,  але  лікарі та громадські активісти разом думають про те, як можна підвищити рівень та якість медичних послуг? 

Херсонська ДСНС щоденно забезпечує звичайну, але  героїчну ліквідацію наслідків пожеж та зруйнувань, служба забезпечена майже в повному обсязі, до державного забезпечення додаються допомога волонтерів та іноземних донорів. В планах служби  в кожному населеному пункті відкрити МПО – Місцеву пожежну охорону, і  ці плани вже почали втілюватись в життя.  Часто реабілітація та психологічна допомога потрібна і самим працівникам  ДСНС, хоча у них є своя власна психологічна служба; дуже ефективною є  арт- терапія для працівників. 

Олена Волкодав –  керівниця сектору поліції протидії сексуальному насильству, сказала, що після деокупації довелося всю службу відновлювати заново, але наразі сектор працює максимально ефективно, максимально задіяні всі ОГС та  мобільні  бригади. Важлива проблема –  це спеціальні бронежилети для жінок,  у яких повинна бути інша вага та форма, ніж у чоловічих броніків, але їх поки що немає.  

Третя панельна дискусія  була присвячена  інформаційній  гігієні. 
Олександр Корняков, фотожурналіст газети «Вгору»,  підкреслив важливість перевірки  інформації, бо в інтернеті з’явилось дуже багато псевдо-експертів, які свою думку видають за  істину. 

Олександр  Андрющенко, фотохудожник, поставив  питання безпеки, пояснив, чому зараз  візуальна інформація в Херсоні  дуже обмежена, і треба  знімати так, щоб було незрозуміла точна адреса. 
Священник  поділився своїм баченням інформацію, яку він несе прихожанам церкви: «Я зобов’язаний доносити лише правдиву інформацію, я несу голос правди херсонцям, та голос  правди про Херсон несу  людям  в інших країнах». На цей Форум він запросив  польських друзів, які знімали все на камеру  та  передадуть інформацію про Херсон в Польщу. 
Наталія Шушляннікова додала, що під час окупації не можна було широко інформувати про героїчну діяльність волонтерських центрів різноманітної допомоги,  а які правила тепер? Можна знімати локації в середині приміщень та в  укритті,  але не зовні і не з фасаду, щоб не можна було визначити локації. 

Наталія поділилась проблемою, з якою вона стикнулась під час своїх час творчих поїздок по інших містах України,  де вона презентує власну поетичну збірку «Щоденники війни». Виявляється, більшість людей на цих зустрічах не знають про Херсонські активності і не розуміють, як  під постійними обстрілами  можна реалізувати  десятки надзвичайних проектів від різних громадських організацій та благодійних фондів. Є підозра, що за кордоном більше уваги до Херсону  і знань  про  наше місто, ніж власне в українських містах.   

Четверта панельна дискусія  стосувалась успішного досвіду реалізації різних  громадських проектів. 
Спочатку керівники ОГС  відмітили, що головною перешкодою в роботі стаціонарних пунктів  допомоги,  різноманітних  хабів є  питання безпеки, а також велике вигорання працівників. 
Ірина Костінюк, голова  ГО «Об’єднані любов’ю до  дітей»,  сказала, що дітей можна збирати лише в  укриттях – в підвальних приміщеннях, але  донори не дають гроші на ремонт, а дають лише на облаштування хабів, тому волонтерам доводиться робити ремонти за власний рахунок та власними  руками.  І ці центри повинні буди постійними, відомими родинам з дітьми та не змінювати своїх координат протягом довгого часу. 

Анжела Литвиненко, голова ГО «Успішна жінка», наголосила на  важливості  допомоги місцевої влади, а для цього потрібна  постійна комунікація влади та громадянського суспільства. ОГС залучають до місцевого бюджету дуже  великі кошти донорів, але не можна безкінечно сподіватися лише на гранти та волонтерів,  за рахунок чого  наразі живе більша частина міста. Світ нас рятує,  і наша влада та бізнес не можуть бути осторонь цієї великої допомоги, це вже  є нашою маленькою  Перемогою.  «Успішна жінка»  працює  з донорами  стабільно та стало, протягом багатьох років, але у них з’явилися під час війни  нові вимоги щодо укриттів. Зараз в Херсоні народилася  велика хвиля нових молодих ОГС, яких раніше не було, які з’явилися лише перед війною, або навіть після деокупації, і це прекрасно! 

Олександр Кобець розповів про зміни пріоритетів міжнародних благодійних фондів щодо проектів в Херсоні: спочатку  це була  їжа та медикаменти, пізніше – грошова допомога, ще пізніше – простори для дітей,  а далі  буде  ремонт житла, розвиток соціального підприємництва та бізнесу. В Херсоні, окрім нових ОГС, ще активно працюють і громадські організації з 30-ти річним  стажем, і нам є на кого рівнятися: це КВУ,  "Успішна жінка", "Нова генерація", Фонд милосердя та здоров'я, Фонд "Захист", та деякі інші.  В Херсоні дуже сильний громадський сектор, набагато сильніший, ніж в інших містах півдня та сходу України.  

Директор херсонської організації «Карітас», отець Ігор, священник української греко-католицької церкви  в Антонівці, робить свою велику волонтерську роботу  в наданні гуманітарної допомоги всім  сім’ям з дітьми та літнім людям.  Але при цьому не треба соромитися звертатись за допомогою також і до влади. «На щастя, є люди з міської влади, хто  тут  залишався під час окупації,  і вони нас чують та розуміють. Більша частина представників  влади покинула  нас всіх в окупації, але ми не наробили шкоди,  ми самоорганізувались громадою та  зорієнтувалися і працювали», - сказав отець Ігор. 

Анжела Литвиненко запропонувала всім присутнім ОГС та окремим ініціативним групам об’єднатися для загальної координації дій  та спільної комунікації з владою навкруги Коаліції "1325. Херсонщина".  Ця коаліція може стати дуже  ефективним форматом  мережування та партнерства задля більшої ефективності всіх наших проектів.  

Галина Бахматова