Напевно, що ті, з ким я товаришую у Facebook, були мною «заспамлені» протягом трьох днів наприкінці березня.  Саме тоді, коли я брала участь у 13 Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, що тривав з 25 березня по 1 квітня у м. Києві.

Участь у міжнародному фестивалі для нашої організації традиційна, але кожного разу така очікувана та хвилююча. Адже МО «Нова генерація» є регіональним партнером фестивалю в Херсонській області. З 2008 року щорічно, у грудні, ми проводимо Мандрівний фестиваль, під час якого мешканці нашої області можуть дивитись документальне кіно про права людини. Цього року мені пощастило потрапити на декілька днів фестивалю, і вперше я була на церемонії його відкриття. Отримала незвичайні враження та порцію натхнення, тому не можу тримати це все в собі. Своїми враженнями та радістю поділюся з Вами. Отже,

Враження №1 Організація часу, простору та життя фестивалю

В Україні відбувся 13 Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Протягом тижня всі охочі, а це і молодь і люди поважного віку, мали можливість побачити велику кількість документальних стрічок. Docudays, як і в попередні роки, має постійних глядачів - киян. Майже на всіх показах у Будинку кіно та кінотеатрі «Київ» глядацькі зали були вщент заповнені. Цьогорічне нововведення  - квиткова система, аби зробити перегляд для всіх глядачів комфортними та організованими. Тому, покази до 15.00 безкоштовні і не потребують квитка, вхід на всі фільми після 15.00 за квитками. З регламентом все строго. Організатори попередили на початку фестивалю: якщо за 10 хвилин до часу показу вас немає у залі – вас мають право не впустити. Натомість працюють «хвилини щастя», коли в перші 10 хвилин показу фільму, охочі його подивитись, можуть сісти на вільні місця. Цього року фестиваль вийшов далеко за формат лише кіно. Вперше відбувся показ вистави, виставка фото, майже всі дні фестивалю працювала Жива бібліотека, було організовано  низку правоосвітніх заходів, зустріч керівників мережі кіноклубів, зустріч регіональних партнерів.  Тому, головним викликом було – встигати всюди.

Враження №2 Концепція фестивалю цього року та Церемонія відкриття

Кожного року команда людей, які готує цю «чудо подію протягом тижня» геніально обирає тему фестивалю. Це завжди на крок попереду у визначенні тенденцій в розвитку українського суспільства, як на мене. Цього року  головною темою стала тема КРІЗЬ ІЛЮЗІЇ.  Багато меседжів у фільмах саме про руйнування ілюзій – від стабільності світовлашування, міграційних процесів до ролі громадської активності на рівні держави.

Церемонія відкриття мене дуже вразила. Атмосферу у залі не зможуть передати ніякі фото. Щоб зрозуміти настрій, можете переглянути головний фестивальний ролик, яким починались потім всі покази під час фесту: «Підготуйтеся до сеансу, заплющіть очі і старайтеся відключити думки...» - саме такими словами й відеозаписом народного «цілителя» Кашпіровського і почалась урочиста церемонія відкриття фестивалю. Незмінні ведучі церемонії – Марічка Падалко та Майкл Щур, якого Міноборони відпустило зі служби на один день. Привітання від почесних гостей з сильними меседжами про роль громадської  журналістики  та документалістики, яка здатна змінювати цей світ. Вразив і ФІЛЬМ-ВІДКРИТТЯ «У променях сонця» Віталія Манського. Фільм про досконале життя в досконалій країні. Стрічку знімали у Північній Кореї, що само по собі вже є фактом вражаючим, адже документальна хроніка з цієї країни з диктаторським режимом майже відсутня у інформаційном просторі.  Під час фільму показано силу пропаганди та державного контролю за життям звичайних громадян. Фоном цьому була історія дівчинки-школярки з звичайної корейської сім’ї, як мала вступити у дитячу організацію. У фільм увійшли униканні кадри, коли під час зйомок в кадр постійно потрапляли люди із служби безпеки, які наполегливо радили перезняти сцени наново, щоб вийшло все як має бути.   

Яскравим завершенням дня відкриття була вечірка, під час якої для гостей виступав гурт "Крихітка".

Враження № 3 Фільми та зустрічі з режисерами/режисерками фільмів

Кожного року конкурсне журі має обрати переможців у декількох конкурсах. Зазвичай це  DOCU/ПРАВО, DOCU/ЖИТТЯ, DOCU/КОРОТКО. Цього року організатори додали ще один, важливий для відродження української документалістики, національний конкурс DOCU/Україна. З переліком переможців можна більш детально ознайомитись тут.

Я встигла переглянути 25 фільмів. Звичайно, що частина з них були з позаконкурсних програм. Втім, для себе визначила декілька тем/проблем, що стали центральними у документальних фільмах: збройні конфлікти,  міграція, дискримінація, насильство на дітьми та жінками. Багато фільмів, що розкривали тему самотності та сім’ї, відносин батьків та дітей. В окрему групу хочу виділити фільми, які демонструють силу громадської активності та людей, що привносять  якісні зміни у життя громади.  

Враження №4 Правозахисні заходи

Я вже згадувала, що фестиваль не обмежений форматом лише перегляду документальних фільмів. Протягом фестивального тижня відбувається безліч цікавих подій – серед них майстер-класи, дискусії, круглі столи, зустрічі з режисерами, правозахисниками та громадськими активістами. Мені пощастило бути на декількох. 26 березня відбувся круглий стіл «За кремлівськими гратами: українські заручники Путінської Росії», що був організований Ініціативною групою «Комітет солідарності» та Центром громадянських свобод. У зустрічі брали участь адвокат Надії Савченко - Ілля Новіков та адвокатка Олександра Кольченка Світлана Сідоркіна. Головна тема зустрічі - ситуація з 25 громадянами України, що знаходяться у в’язницях РФ. Також м змогли побачити робочий відеоматеріал документального фільму Аскольда Курова про ув’язненого українського режисера Олега Сенцова.

Шкодую, що так мало часу змогла бути в цій атмосфері, серед такої кількості цікавих людей. Сподіваюсь, наступного року в пригоду під назвою Docudays UA зможу взяти свою доньку і бути там довше. Адже дітей є чим зайняти у спеціально облаштованому  Дитячому клубі. Зараз же ми в організації обмірковуємо ідеї для проведення регіонального фестивалю в Херсонській області у грудні 2016 року  та в очікуванні фінального списку фільмів, які зможемо показати нашим глядачам.

Джерело: "Соціопростір"