Й причинами цієї популярності була не лише робота російських засобів масової інформації чи те, що кожен сьомий херсонець - етнічних росіян. Образ Росії завжди в масовій свідомості мешканців півдня був дружнім та дещо романтизованим. По-перше, міцні родинні зв’язки, по-друге, багато херсонців постійно працюють на території Росії, третє, багато хто з росіян після завершення своєї трудової біографії, переїжджав на постійне проживання до нас, на південь. В влітку до нас постійно їхали на відпочинок росіяни родинами. Та й спільне радянське минуле давало свої ознаки.
В квітні та грудні минулого року «Дзеркало тижня» провело два унікальних опитування в областях південно-східної України, які дали змогу відповісти на кілька сакраментальних питань: «Хто ми?» й «Куди ми йдемо?». Ці опитування продемонстрували кардинальні зміни у свідомості, в тому числі мешканців Херсонської області.
За результатами найбільшого трагічного року в післявоєнної історії України можна вже говорити, що спочатку відбувся жорсткий розкол в настроях мешканців нашої області по лінії ставлення до ще недавно братньої Росії. Потім, із ескалацію агресії, розгортанням війни на Сході, й традиційно проросійсько орієнтовані мешканці нашої області відсахнулися від Росії та її лідера, який нещодавно був кумиром херсонських виборців. Й, більш того, херсонці активно проголосили, що будуть захищати свою Батьківщину проти росіян із зброєю в руках.
Спочатку, у квітні херсонці відмовлялися вірити своїм очам. 80% мешканців нашої області на запитання: «Якими Ви хочете бачити відносини із Росією» продовжували за інерцією відповідати: Україна та Росія повинні залишатися дружніми, незалежними із відкритими кордонами, без віз. Хоча половина херсонців вже розуміли: як раніше вже не буде. Саме стільки опитаних називали ввід військ Росією у Крим війною. Інша половина, точніше, 49% на запитання «Чи згодні Ви з тим, що між Росією та Україною йде війна» або утруднювалися відповісти, або заперечували цей очевидний факт (36,6% вважали, що війни немає, а 12,9% утруднилися щось відповісти). Ті, хто не вірили в агресивні наміри сусідньої країни були переконані, що ми на порозі громадянської війни між «обома» Українами.
Й хоча майже половина мешканців області (45%) із тривогою очікували російські танки та «зелених» чоловічків, четверть наших співгромадян все ще тривожилися припиненням політичного та економічного діалогу із Росією, розривом економічних зв’язків, кожен сьомий переживав щодо можливого введення Росією віз. За цим показником суспільних настроїв Херсонщина уступала лише Донецькій та Луганській областям. Лише в цих двох областях більше населення чекало відновлення діалогу із Росією.
Відповіді того квітневого опитування показали, що третина мешканців нашої області або демонструвала стійку підтримку Росії в той чи іншій спосіб, або намагалася утримувати нейтралітет. Кожен п’ятий не бачив незаконного втручання Росії, кожен четвертий вважав, що Росія справедливо захищає права російськомовного населення південного сходу, хоча лише кожен десятий вважав, що права російськомовних утискаються в країні…
Й шістдесят відсотків херсонців у квітні на запитання що Ви будете робити у випадку вторгнення російських військ на південний схід відповідали, що не знають що будуть робити, чи навіть відсидяться вдома. З них 35% вважали, що ніщо не примусить їх взятися до зброї.
А потім на захист нашої області прийшли перші військові підрозділи, фактично, голі та босі. Й в області розгорнувся невіданий волонтерський рух допомоги нашої армії. Херсонці змогли зорганізуватися та поставити все на системний рівень збирання коштів та допомогу нашим військовим. Завдяки й херсонським волонтерам наша армія поступово відновлювалася.
Настало літо, перші жорстокі бої на сході, перші перемоги, перші поразки. Чергове відкрите вторгнення російських військ у серпні. Перші загиблі герої-херсонці. Трагедія під Іловайськом…. Й настрої херсонців остаточно змінилися.
По-перше, залишилося лише десять відсотків тих, хто відмовляється вірити у військову присутність росіян на Донбасі.
По-друге, майже припинилися розмови про необхідність децентралізації чи там, федералізації. Все відтепер розглядається через призму порядку, безпеки та доцільності. Якщо у квітні лише 24% херсонців підтримували діючу модель державного управління, то в грудні таких стало вже 59%.
По-третє, всі тривоги щодо «російських віз» та «порушених економічних зв’язків із братською Росією» кудись випарилися. Залишився страх перед повторенням російськими диверсантами сценарію «ЛНР» та «ДНР» та здійснення терористичних актів (ці страхи назвали 84% херсонців). Ще 15% побоюються, що центральна влада не дасть нам ради у разі небезпеки.
Й, найголовніше за чотири місяці військового конфлікту, кількість херсонців, які відкрито висловлюються, що готові встати на захист Вітчизни збільшилася у півтори рази: а саме 55% херсонців заявляють, що будуть чинити збройний супротив агресору.
Ми попросили прокоментувати зміни, що відбулися за цей рік у ставленні херсонців до Росії керівника Причорноморського центра політичних та соціальних досліджень історика Олександра Мошнягула.
Он розповів, що за півроку до Майдана ставлення до Росії було більш, ніж позитивне. Населення Півдня достатньо дружньо сприймала ідеї східної інтеграції та більш стримано ставилася до орієнтації на Захід. «Не думаю, що тоді (влітку 2013 р.) ідея приєднання до Росії отримала б підтримку, але всебічна інтеграція із пострадянським простором – однозначно підтримувалася» - розповідає Олександр Дмитрович.
«Все змінила пряма російська агресія. Ніхто навіть не вірив, що Росія може підняти руку на Україну. Саме з початком російського вторгнення різко виросла кількість херсонського Майдана, а антиМайдан раптово закінчився. Російський триколор, який у минулі роки користувався деякою популярністю, став викликати відкрите презирство. Все, що пов’язане із російською державою та тамтешнім правлячим режимом, сприймалася негативно». Але, це стосується, - підкреслює політолог, - лише виключно російської влади, а не мешканців Росії, які поки що не сприймаються, як вороги».
«У випадку зміни влади в Росії, приходу до неї прихильників демократії та ліберальних міжнародних відносин, ставлення херсонців до Росії швидко зміниться на позитивне» - впевнений Олександр Мошнягул.
Так Путін своїм особистим рішенням зруйнував не тільки свій особистий рейтинг серед херсонців та, ширше, мешканців півдня України, а й перетворив дружне ставлення мешканців нашої області до Росії на цілком вороже та негативне.
Вадим Бережний, політичний оглядач.
