- Чим усе-таки цей закон кращий за попередній?

- Перший і очевидний плюс – це вибори мерів великих міст у два тури. Це те, за що ми боролися і що змішає карти практично всім діючим мерам обласних центрів – і Львова, і Києва, і Черкас, й інших міст. Тому що навіть, якщо зараз вони є лідерами рейтингу, то в умовах двотуровості все одно в них є антирейтинг, який у другому турі може зіграти злий жарт із ними.

Друге – це те, що результат виборів встановлюється за партійним рейтингом. Тобто, якщо раніше мажоритарник роздав достатню кількість гречки, то він майже гарантовано проходив. Тепер же, якщо він купив округ, але його партія не пройшла, то він не отримує мандата.

- Тобто це знижує рівень підкупу виборців?

- Ні, на жаль, не знижує. Просто тепер цей підкуп не дає гарантії, ця система - багато в чому така собі "русская рулетка".

- При тому, що про цю систему виборів говорять уже доволі довго, думаю, багато хто не зовсім розуміє, що він отримає на руки на дільниці. Як це все виглядатиме для виборця?

- На руки виборець отримає виборчий бюлетень, в якому буде перелік партій – навпроти партії в дужках буде прізвище кандидата, який належить до "закритої" частини і не рейтингується (гарантовано проходить, якщо партія подолала бар’єр). І через рисочку буде прізвище кандидата, який рейтингується і закріплений за округом. Імовірність його проходження залежить від результату, який він показав на окрузі. Але партія може висунути менше кандидатів, аніж є округів, і в деяких округах партія не буде представлена закріпленим кандидатом, а буде лише назва партії і перший номер у дужках. І, відповідно, може таке бути, що партія навіть може взяти більше мандатів, аніж має людей у списку.

- І що буде в такому разі?

- Тоді буде просто недобір людей у радах. Таке вже було в 2007 році, коли "Батьківщина" отримувала більше мандатів, аніж висувала людей у списках.

- Але як тоді функціонуватиме рада?

- Головне, щоб кількість депутатів у раді була достатньою для кворуму. Не буде проблемою, якщо рада працюватиме без 2-5 депутатів.

- Чому погодилися лише на одного закріпленого кандидата, хоча Тимошенко наполягала, щоб таких було 5?

- Тому що це місцеві вибори, і тут може бути таке, що в невеликих містах 5% прохідного бар’єра – це і буде 5 кандидатів із "закритої" частини. І тоді фактично ніякого рейтингування не буде. Зазвичай перший закріплений – це голова осередку. А якби цих місць було 3 чи 5, то перше місце забирав би голова місцевого осередку, а решту "закритих" позицій він би продавав. Тому що "закрита" частина списку дає гарантії і не треба працювати на округах. Для керівника партійного осередку це виправдано, бо він займається кампанією не на одному окрузі, а на всіх. Але інші такі місця просто продавалися б.

- Багато експертів каже, що цей закон ніяк не виправив ситуацію, що не громада, не громадські організації, а лише партії дають своїх кандидатів.

- Усе-таки ми маємо пропорційну систему, і кількість мандатів вираховується пропорційно до рейтингу партії, відповідно, тільки партії і можуть висувати кандидатів. Якщо ж ми відмовляємося від пропорційної системи, тоді можливе самовисування. А за пропорційної системи кандидат може виграти округ, але якщо партія не проходить, то і він не проходить. Або навіть партія пройшла, а кандидат у внутрішньому партійному рейтингу не на достатньо високій позиції, то він теж не проходить. Тобто ми можемо отримати округи, від яких не буде жодного кандидата, а будуть округи, які будуть представлені кількома кандидатами від різних партій, які в партійному рейтингу мають хороші позиції.

- Тобто якісь округи не матимуть свого представництва?

- Це можливо, але ці округи створюються не для представництва. Вони створюються для рейтингування. І автори закону кажуть, що це є пропорційна система, і кандидат не представляє округ. Округ має технічну функцію. Але людям це буде дуже важко пояснити, якщо людина, за яку вони всі голосували і яка набрала найбільше голосів, раптом не проходить.

- Окрім того, що це буде важко пояснити людям, чому вони залишилися без представника, наскільки складно буде працювати за новою системою членам територіальних і дільничних комісій?

- Для дільничних, у принципі, буде все просто – один бюлетень, одна галочка. Розклав, порахував, скільки за партію і скільки за кандидата, записав у протокол і передав у ТВК. А в ТВК уже будуть цих кандидатів рейтингувати, і тут може виникнути плутанина. Але там є певна математична формула, тому, думаю, багато проблем не буде.

- Ти відмовився голосувати за цей закон, пояснивши, що тебе не влаштовує норма про імперативний мандат. Чи це єдина підстава? У чому ризики імперативного мандата?

- Я відмовився за сукупністю обставин. Імперативний мандат став останньою краплею. Але вагався до останнього моменту, бо не хотів старий закон, не хотів виборів мерів в один тур, тобто був вибір між поганим і ще гіршим. І я довго для себе з’ясовував, що погано, а що ще гірше. Але коли записали відкликання, вирішив утриматися.

Це дуже небезпечна норма. Бо, наприклад, партія отримує 10 мандатів, а кандидат у середпартійному рейтингу на 11-му місці - він не пройшов. І, в принципі, для нього не проблема організувати відкликання того, хто пройшов, список тоді посувається і він заходить.

Я взагалі противник імперативного мандата.

- Наскільки для європейських виборчих систем притаманна система імперативного мандата. В яких країнах вона є?

- Та майже ніде немає. І в рекомендаціях Венеціанської комісії була негативна оцінка імперативного мандата. Партія має відповідати за тих людей, кого вона включила, нести політичну відповідальність. А не гратися "я помилився – я його відкличу". Це фактично коригування волевиявлення виборців самою партією вже після виборів.

- Які ще маніпулювання можливі при новому законі?

- Наприклад, раніше, при закритих списках, із лідером партії торгувалися за місце, щоб потрапити в прохідну частину. То зараз будуть торгуватися, за яким округом партія закріпить, бо є округи, де партія більше популярна, і там більше шансів у кандидата пройти, а є непрохідні округи.

Є ще нюанс: кандидатів у районну раду висуває районна організація партії, в обласну – обласна, але всі подання мають бути завізовані центральним органом партії. Якщо я, умовно кажучи, не домовився з головою місцевого осередку про зручний округ, то можу домовитися з центральним керівництвом.

- Зараз ми в 205-му окрузі бачимо просто катастрофічну історію з "технічними кандидатами". Наскільки ця технологія буде небезпечною на місцевих виборах?

- Може повторитися, але тут технічні кандидати будуть потрібні для отримання квот у комісіях. Але тут є велика небезпека "технічних кандидатів", бо вони будуть розтягувати голоси. А визначатися середпартійний рейтинг кандидата в кількості відсотків на окрузі. Тому кандидати не будуть зацікавлені, щоб у них голоси на окрузі розмивалися, бо це понижуватиме його рейтинг.

Але на членів комісій тут уже не зможуть подавати окремо кандидати, а лише партії і кандидати на голів міст. Тому тут будуть не технічні кандидати, а технічні партії. Але такою серйозною, як у 205-му окрузі, проблема не буде.

- За умови пропорційної системи, як ти вважаєш, у радах будуть в основному представлені парламентські партії чи там мають шанс пройти партії на зразок "Заступу" Віри Ульянченко?

- У деяких районах, особливо сільських, я думаю, що подібні проекти можуть набрати відсоток, щоб пройти в місцеві ради. Якщо він добре попрацює на сільських округах. Хоча, безперечно, перевага буде у великих партій.

- Ще багато говорили, що ця німецька система – це такий собі запобіжник, аби не допустити реваншу представників колишньої Партії регіонів. Чи це так?

- Я не бачу такого прямого зв’язку. Хіба що від "Опозиційного блоку" будуть якісь дуже непопулярні кандидати – це може трохи потягнути партійний рейтинг донизу. Але не думаю, що це сильно вплине.

- Є ще питання стосовно переселенців, як вони зможуть проголосувати і чи не буде утиску їхніх прав?

- Сьогодні право переселенців голосувати не передбачено. Єдиний спосіб - це зареєструватися (прописатися) за новою адресою.

Громадські організації і частина депутатів пропонували, щоб картка переселенця також була підставою для зміни місця голосування. Є картка, в ній вказана адреса, де зареєструвався переселенець, і він міг би на підставі цього документа бути включеним до списків виборців. Але ця поправка не пройшла.

- Яка ймовірність, що цей закон іще коригуватимуть?

- Я цього не відкидаю. Наприклад, ми з голосу внесли, що в партійному списку має бути не менше третини осіб однієї статі. Але за цим законом партія може висунути взагалі одного кандидата. Як ми тут будемо визначати ті 30% з одного або двох кандидатів? Це смішно. Плюс немає ніяких санкцій за невиконання цієї норми.

- Узагалі вона схожа радше на таку доволі піарівську штуку, яка реально не працює.

- Просто за такої виборчої системи це немає жодного сенсу. Бо навіть якщо партія дотримається вимоги, то далі ті жінки будуть закріплюватися за округами, і якщо вони не пройдуть, не отримають підтримки виборців, то виконати вимогу за квотою неможливо.

- Зараз реклама не заборонена. Наскільки може вплинути на кампанію, якщо Рада з часом ухвалить новий закон?

- Якщо його ухвалять і президент підпише до середини вересня, коли закінчиться реєстрація кандидатів, то вплине. Бо рекламу вже не зможуть розміщувати. Якщо пізніше, коли реклама вже піде, то важко буде її прибрати – закон не має зворотної дії. Але, думаю, цей закон не буде прийнятий узагалі.

- Наскільки заборона реклами потрібна для чистоти виборів чи це більше популістські заяви?

- Я вважаю, що повинна бути не заборона, а певні обмеження, щоб був усвідомлений вибір. Існує загальноєвропейська практика, де є або заборона, або жорстке регламентування політичної реклами. І особисто я проти, щоб кандидатів продавали за принципом зубної пасти – яскравий ролик зняв і виграв. Усе-таки має бути конкуренція певних смислів, дебати. Більше того, заборона реклами не означає заборону агітації – листівки, пікети, спілкування, все це дозволено. Але за принципом комерційної реклами продавати кандидатів, думаю, не дуже правильно.

Джерело: інтернет-ресурс INSIDER