4 червня в медіа центрі «ІРС-Херсон» відбувся круглий стіл на тему:  «Конфлікти в громадах Херсонської області: півроку після виборів» в рамках проєкту Причорноморського центру політичних і соціальних досліджень «Залучення мешканців об’єднаних громад до реалізації реформ, шлях до розв’язання конфліктів» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».  

Спікерами  виступили Олександр Мошнягул – голова ГО «Причорноморський центр політичних та соціальних досліджень» і Володимир Молчанов – експерт ГО «Причорноморський центр політичних та соціальних досліджень».

Олександр Мошнягул нагадав присутнім про класифікацію групових конфліктів в об’єднаних громадах, зокрема «успадковані» конфлікти всередині населених пунктів, а також низку різновидів, що спричинені процесом об’єднання, або особливостями, не завжди раціональними чи виваженими, розподілу ресурсів, представництва, чи суб’єктивним уявленням частини мешканців про несправедливість таких розподілів.

Якщо конфлікти всередині населених пунктів носили зазвичай соціальний чи особистісний характер, як суперечки «фан-клубів» навколо місцевих еліт і контреліт, то процес об’єднання громад сприяє трансформації їх в конфлікти між населеними пунктами, конкретно між соціально та/або політично активними мешканцями різних населених пунктів.

Ця трансформація пояснюється просто: сторони старих конфліктів отримали нову аудиторію, серед якої є потенційні союзники і супротивники, а також нові причини для суперечок, хоч і зазвичай далекі від причин та попереднього розвитку конфліктів всередині населених пунктів. Нові причини для суперечок не обов’язково є близькими старим конфліктаторам, вони просто потребують приводу, і привід з’явився у вигляді гасел про бюджетну чи земельну несправедливість. Таким чином, при досягненні резонансних рівнів, здатних вплинути на соціально-економічну ситуацію в територіальній громаді, «успадковані» конфлікти вже не відрізняються ані зовнішніми проявами, ані складом учасників, від конфліктів, спричинених процесом або наслідками об’єднання.

Конфлікти, що  виникли внаслідок об’єднання, від самого зародження мають широку соціальну базу, не обмежену «елітами» чи іншими прошарками суспільства. Відразу при класифікації «свій-чужий» виникає поділ за населеними пунктами, який зазвичай має пріоритет на соціальною («класовою») солідарністю. Найменший привід запідозрити мешканців іншого населеного пункту навіть в тому, що вони менше постраждали від негативних дій або бездіяльності, чи навпаки, отримали більше при розподілі благ – спрямовує накопичене напруження і роздратування на них. Це пов’язано з більшою готовністю звинувачувати сторонніх і малознайомих, навіть якщо у тих лише тріска в оці, а у «своїх» - колода.

Відтак, попередня класифікація за сторонами конфлікту на бізнес-влада, влада-громада, громада-громада, влада-влада, зводиться до виду «громада-громада», найдеструктивнішого за можливими наслідками.

Потужного імпульсу конфліктам «громада-громада» додали технічні аспекти завершення об’єднання громад і проведення місцевих виборів.  Примусове, з ознаками волюнтаризму, формування в лютому 2020 року останньої версії Перспективного плану об’єднання громад, розповсюдження пропорційної виборчої системи на громади з кількістю виборців від 10 тисяч, де партійної діяльності не існувало в принципі, і суб’єктами висування стали далекі від місцевої проблематики обласні осередки партій (і перед лише ними завдяки імперативному мандату відповідальні новообрані депутати), відповідальність старост перед радами, і навіть така дрібниця, як розподіл закладів середньої освіти на ліцеї та гімназії обласними радами – призвели до браку представництва периферійних населених пунктів в радах, відсутності для їх мешканців альтернативних можливостей впливу на «обрані» ними ради, сприйняття обранцями своїх виборців як зайвого доповнення до фінансового і земельного ресурсу, що потрапив в їх розпорядження.

Відтак виникають непропорційно великі, до 84% власних надходжень, витрати на керівництво і управління, з нульовими бюджетами розвитку і з роздаванням цінних комунальних земель невідомим стороннім громадянам. І три відчуття: безсилля/апатії і образи на мешканців адміністративних центрів (які формально представляють депутати через місце проживання)  у мешканців периферії, яка часто має понад 2/3 населення в мега-громадах, та безкарності через помилково прописаний механізм політичної відповідальності – у влади.

Далі спікер навів приклади конфліктів, з якими зіткнулись експерти в Присиваській і Вербівській громадах.

Володимир Молчанов зауважив, що найкращим способом запобігання конфліктам та їх врегулювання на докульмінаційних стадіях (а саме на цих стадіях поки що і перебувають більшість нових конфліктів у ТГ), є усунення причин, які ці конфлікти викликали. В даному випадку причини переважно законодавчі. На жаль, серед відповідальних за ситуацію поки що немає готовності визнати помилки. Наприклад, в реформаторських колах Верховної ради інформація про кричущі відсотки видатків на керівництво викликають хайп, погрози обмежити законом  частку таких видатків, але не розуміння, що безвідповідальна влада легко знайде інший спосіб винагороджувати себе: через корупційні закупівлі, непотрібні публічні послуги і безглузді комунальні підприємства.

Більш того, на державному рівні «партійні» ради громад з кількістю виборців від 10 тисяч, вважаються більш відповідальними, ніж наповнені переважно самовисуванцями ради менших громад. Це вже ознака фундаментальної проблеми: парламентарії не відчувають конституційної норми про народ, як джерело влади, вони джерелом влади відчувають свої партії, перед якими партійні ради, звісно, більш відповідальні.

Тому, хочемо чи ні, з причинами поки боротися неможливо, тому розглянемо способи пом’якшення наслідків. Хоча для традиційних, добровільно об’єднаних громад, яким пощастило мати мажоритарні ради з представництвом всіх населених пунктів і всіх місцевих еліт, ці наслідки є як раз причинами конфліктів. Ці наслідки/причини наступні:

-    Брак комунікацій між владою і громадою (за лініями голова/депутат – виборець, рада/виконком – громадські активісти; призводить до нездатності влади дізнатись про реальні потреби і реальне ставлення до своїх планів, та нездатності пояснити виборцям навіть цілком розумні і оптимальні рішення. Призводить до реальної чи уявної диспропорції при розподілі бюджетних коштів, створенні робочих місць, інфраструктури.

-    Недостатні рівні компетенції як влади при розподілі благ, так і громади у відстоюванні своїх інтересів; замість діалогу і адвокації виникає напруження, яке з часом вибухає у відкритий деструктив (пікетування, перекриття доріг, бійки).

Усунення цих наслідків/причин полягає в максимальному застосуванні механізмів демократії участі та передбачених законодавством інших комунікаційних інструментів. Для громад з браком представництва це мають бути органи самоорганізації населення – єдиний інструмент громадської участі, що є органом місцевого самоврядування, і за сприятливих умов може отримати частину власних невиключних повноважень місцевої ради разом з бюджетними фінансами і відповідальністю. Для всіх громад – формалізація інструментів демократії участі, відкритості діяльності та інформування, і на перших етапах – ненав’язливе сприяння та заохочення громадської активності, яка стихійно за досвідом не розвинеться в конструктивне русло.

Підвищення компетенцій досягається шляхом навчальних програм як для влади, так і для активістів. Експерти Причорноморського центру вже кілька років поспіль активно і успішно допомагають усувати і запобігати конфліктам саме в описаний спосіб.

На превеликий жаль, якщо на докульмінаційних стадіях конфлікт між населеними пунктами не врегулювати, він втрачає навіть уявний раціоналізм. І для його врегулювання вже потрібні психотерапевитичні інструменти – бо «чужих» не люблять вже не через щось, а просто так. Ну або хірургічні – ліквідація неспроможної громади. Як це сталося з Гладківською ОТГ.

Експерт навів приклади, як конфліктогенні чинники в ході проєкту було усунуто в Присиваській громаді, і розпочато процес «пом’якшення наслідків» у Нижньосірогозькій громаді, яка «успадкувала» Вербівську.  В обох випадках для прийняття рішення керівництвом громад про співробітництво з Причорноморським центром в такій делікатній справі, як врегулювання конфліктів, посприяли приводи: непідтримка більшістю присиваських депутатів попереднього скликання будівництва амбулаторії коштом державного бюджету (фонду регіонального розвитку), попри наявність в проєкті зручної квартири для лікаря і наявність двох претендентів на посаду сімейного лікаря, та інформація про погрози частини незадоволених примусовим приєднанням до Нижньосірогозької громади фермерів зменшити обсяг сплати податків до місцевого бюджету.  Присиваська громада «збагатилась» на розроблені експертами Причорноморського центру і одноголосно схвалений радою Порядок звітування і регулярного прийому депутатами виборців, та розроблений спільно з виконкомом План консультацій з громадськістю. За планом проведені перші публічні консультації, зокрема одна (круглий стіл) з участю експертів Причорноморського центру. Головний конфліктогенний чинник в громаді, брак комунікацій між владою  і депутатами з одного, та виборцями з іншого боку, усунуто. Це однозначно є успіхом, на який ця розумна, підприємлива, амбітна і заможна громада справді заслуговує.

Учасники розповіли про конкретні прояви конфліктів в їх громадах, тенденції після чергових місцевих виборів, запропонували власні рецепти і бачення. Нажаль, переважно песимістичні стосовно як малих громад (попри те, що саме вони наразі найліпше адаптувались до завершення децентралізації), так і в цілому нелатифундистського способу господарювання як основи місцевого самоврядування.

 Зокрема, голова бюджетної комісії Бериславської районної ради попереднього скликання Олег Дядюн навів демографічну динаміку громад району, громадський діяч Костянтин Шульга напророчив перехід громад в процесі депопуляції і втілення земельного ринку під повний контроль великого агробізнесу з тривожними електоральними наслідками для загальнонаціональних виборів. Журналістка Марина Савченко підтвердила гіпотезу про брак відповідальності і представництва передусім в радах, обраних за партійними списками, на прикладі Олешківської міської громади, де в останні кілька місяців виник конфлікт міського голови і депутатського корпусу з мешканцями с. Кринки колишньої Козачелагерської сільради через різне бачення сторонами майбутнього відбудованого ентузіастами ще за часів сільської ради будинку-музею Остапа Вишні.