Архітектор з Нової Каховки, член Національної спілки архітекторів України, головний архітектор ТОВ «Проектний центр» Тетяна Євсеєва дуже стурбована цією проблемою та звертається до голови Українського інституту національної пам’яті Володимиру В`ятровичу з проханням провести 21 червня Науково - практичну конференцію «Майбутнє архітектурної самобутності, унікальності міста Нова Каховка».

Цитуємо лист:

1. Нова Каховка в сенсі її комуністичної архітектурної спадщини потребує ретельнішого аналізу, бо:

1.1. це «гімн людині», котра навіть в умовах тоталітаризму, неволі, несмаку, примітивщини змогла в короткий період політичної відлиги створити архітектурні шедеври, щось нове й самобутнє в масштабах світу. Це – подвиг тогочасних зодчих, який варто шанувати.

1.2. архітектура Нової Каховки – це не ода, не ствердження переваг комунізму, а навпаки – це виняток з правила тотальної комуністичної сірості, це демонстрація, що навіть рідкісні (власне, одиночні) чудові прояви в радянській архітектурі не були успішно продовжені, а стали занедбані системою, ба, навіть засуджені нею, як «надмірності в мистецтві». Ба, навіть Н.Каховка – як заповідник антирадянщини, адже вона так рясно відрізнялася від всього радянського в тисячах кілометрах навколо.

1.3. і основне: Нова Каховка – це архітектурний експеримент, котрий в тоталітарному СРСР зміг відбутися лише в Україні. Так, саме в нашій тоді союзній республіці – і більше ніде – знайшлася достатня кількість оригінальних митців, котрі мислили красиво, по новаторськи і, головне, - свободолюбиво (!), й котрі змогли збудувати щось оригінальне, достойне й світле у вільних українських степах в… мороці тогочасного Мордору.

Тобто, Нова Каховка – це ексклюзивний приклад вільного українського духу в імперії рабів.

Зрештою, тільки лінивий не побачить явну яскраву українську стилістику в декорі будинків в Новій Каховці. А які славні українські імена пов’язані з новим містобудуванням – Михайло Бойчук, Олександр Довженко, Грігор Довженко, Мусій Катернога, Микола Коломиєць та багато інших.

Виконання нещодавно прийнятого закону України «про декомунізацію» з одного боку и проблема збереження архітектурної спадщини з іншого боку особливо на прикладі нашого міста створюють унікальну можливість для обговорення, відпрацювання наробок та роз’яснення позицій - шо варто зберегти незважаючи ні на що - а чим можливо поступитися, не втрачаючи стилю.

Наукова конференція за участю архітекторів, істориків, етнографів, інших спеціалістів край потрібна для ретельнішого, неупередженого й глибшого аналізу ситуації для визначення долі міста, бо не лінійність проблеми є інтригуючою. Вона назріла й виходить за межі Нової Каховки.