Заробити декілька балів напередодні місцевих виборів і спрямувати гнів каховчан на Президента Зеленського та його партію – ось, що стоїть за новиною про вимогу знести «Легендарну тачанку», яку минулого тижня поширив мер Каховки Дяченко. Спробую прояснити, чому це була саме цілеспрямована провокація Дяченка та його посіпак.  

З моменту прийняття закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" в травні 2015-го було демонтовано відносно невелику кількість таких символів. Тепер цей процес активізувався й справа дійшла до по-справжньому цінних художніх творів та культурного надбання. Список ідеологічно неугодних об’єктів значно зріс без огляду на оцінку та думку експертів. Всупереч зверненням з боку художньої спільноти досі невідомими залишаються виразні критерії, за якими визначатимуть долю того чи іншого об'єкту культурної спадщини, механізмів їх захисту не існує. І на здоровий глузд чиновників сподіватися не доводиться. Хаос зі знищення культурних пам’яток вже розпочався у «заповідному соціалістичному» місті Новій Каховці. Що ж дійсно має бути прибране, а що ні?

Эпоха переименований в Херсоне началась в начале двадцатого века.  Тогда, с распространением народного просвещения было решено, что и название улиц должно воспитывать и пробуждать «хорошее, доброе, вечное».  Тогда же у нас появились улицы Белинского и Гоголя. И именно в этот период закладывают основы для глобальной деформации в правилах наименований улиц. Если раньше улицы назывались в форме прилагательного (Румянцевская, Ришельевская, Виттовская, Суворовская), то теперь и, особенно, в советские времена начинается по меткому выражению ученых – «экспансия родительского падежа» - коверкание привычных названий. Улицы стали называться в неестественной и не привычной для них форме: не Гоголевская, а Гоголя.

Недавно Верховная Рада Украины приняла закон «Об осуждении коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов в Украине и запрет пропаганды их символики». Документ осуждает эти режимы в Украине как преступные, накладывает запрет на публичное отрицание их преступного характера, публичное использование и пропаганду их символики. Мы узнали у экспертов Херсонской областной организации Комитета избирателей Украины, как они оценивают этот закон.

Ушли в прошлое времена, когда в Украине, как и во всем СССР, существовала единственная политическая партия - Коммунистическая. И выбор у населения был невелик: либо ты коммунист, либо беспартийный, но обязательно «сочувствующий». Зато теперь страна имеет многопартийную систему - на 21 сентября 2014 года в Украине официально зарегистрированы 225 политических партий.