Фінансова спроможність районного бюджету утримувати сільські ФАПи та лікарські амбулаторії не є правдою, адже районний бюджет як правило на 80% є дотаційний і сам отримує десятки мільйонів з бюджету Вищого рівня. Просто кошти, якими розпоряджалися органи місцевого самоврядування тепер залишаються на районному рівні і розділяються районним керівництвом. При цьому цих коштів стало катастрофічно не вистачати що почало приводити до закриття багатьох сільських закладів медицини, а оскільки будівлі та приміщення разом з земельними ділянками вже передані районній владі то село втрачає не тільки свою сільську медицину а й власність, якою на свій розсуд буде розпоряджатися район.
В даний час за схожою схемою відбувається ліквідація права власності сільських рад на будівлі сільських шкіл. Хоча протягом багатьох років фінансово сільські навчальні заклади утримувалися за рахунок районного бюджету (практично за рахунок дотації з державного бюджету) їхні будівлі залишалися власністю територіальних громад. Тобто, будівля ЗОШ є комунальною власністю сільської ради але знаходиться в оперативному управлінні управління освіти РДА і фінансується з районного бюджету.
В даний час, під виглядом начебто вимоги КРУ, відбувається процес передачі будівель сільських шкіл разом з земельними ділянками (а це декілька гектарів в центрі населеного пункту) у власність районних рад.
Недавно сільські ради отримали від районного управління освіти телефонограми та зразки рішень сільської ради , які звучать так:
1.передати у спільну власність територіальної громади району (хоча в законодавстві нема такого форми як територіальна громада району) загальноосвітню школу, відповідно виключивши з підпорядкування сільської ради.
2.Клопотати перед районною радою про прийняття ЗОШ до спільної власності територіальної громади району.
3.Делегувати районній раді повноваження:
• Створити комунальні установи «…. районний методичний кабінет» та «Фінансово-господарська група».
• Затвердити статути комунальних установ «……. районний методичний кабінет» та «Фінансово-господарська група». Призначити керівників та затвердити структуру.
Як ми бачимо, у територіальних громад забирається майно і натомість утворюють додатково нові контори.
Декларуючи розширення прав та можливостей сільських рад влада поступово ці права та можливості ліквідовує на свій розсуд: в 2010 році в місцевих бюджетах не залишаються кошти від транспортного податку та штрафів які накладає ДАІ – основне джерело за яке утримувались сільські дороги.
Сільська рада вже немає права розпоряджатися землею, яка знаходиться за межами села а це проблеми з організаціями пасовищ, тощо. А прийняття державного бюджету 2013 – це ще один цвях у труну місцевого самоврядування.
Нещодавно в рамках кількох проектів ми проводили у трьох районах області анкетування про визначенню проблем сіл і селищ та шляхів їх вирішення. Першочерговими проблемами були визначені: якісне водозабезпечення, освітлення вулиць, ремонт доріг., наявність та робота дитячих садків, ФАПів, амбулаторій, лікарень, зайнятість молоді, наявність робочих місць, вивезення отрутохімікатів, тощо. А на запитання від кого залежить вирішення даних проблем люди дали таку відповідь: від сільської ради - 68%опитаних, від РДА-15% інші структури-15%, від держави-1,2%.
З однієї сторони ми побачили що громади не мають уявлення про те , хто і за що в цій країні відповідає але хочуть мати владу, до якої можна було б дотягнутися щодня.
Дуже хотілося б також наголосити на таких проблемах , як дисбаланс ресурсів і повноважень, відсутність чітких «правил гри».
Сільські ради не відчувають себе частиною влади, а є безмовними виконавцями наказів та розпоряджень «зверху».
Дуже часто керівники вищих рівнів влади говорять про рівень підготовки керівників органів місцевого самоврядування. Але якщо розібратися більш глибоко в ситуації, то виявиться, що навчання організовують для голів, секретарів та бухгалтерів сільських та селищних рад.
А хто приймає рішення, які вони мають виконувати? Депутати.
А депутатів ніхто не навчає. А самі рішення приймаються по указці вищого партійного керівництва або з власних міркувань. А законність, правильність процедури і логіка документів залишається осторонь.
Ми впевнені що лише реальніше місцеве самоврядування може змінити ситуацію в Україні. Громада не тільки психологічно готова до цього а і вимагає посилення ролі місцевого самоврядування тому, що сама ефективна структура, яка може управляти - це сільська громада через місцеве самоврядування.
Наталія Возаловська, Голова Асоціації сільських, селищних рад територіальних громад Херсонської області
