Цей сценарій зовсім не потребує додаткового російського втручання, ведмежої допомоги.
Прості громадяни зазнають подвійного удару - першого від припинення кредитування (спад виробництва, скорочення, неоплачувані відпустки), другого від зростання цін спочатку на імпорт, потім паровозом на все інше.
В уряду вже не залишиться іншого виходу, ніж друкарський верстат (якби азаровці не переконували самі себе у пакращенні, і зробили це - емісію і девальвацію - відразу після виборів, як я і прогнозував тоді (і сподівався на це) - цих проблем зараз не виникло б. Ми були б бідними, їх би вирогідно, не було вже при владі, але у нас була б позитивна перспектива.
Отже, що робити Януковичу, щоб не бути в листопаді достроково винесеним з Межигір'я голодною злою юрбою?
Йому треба безальтернативно шукати гроші. Валюту. На це є теоретично цілих три зовнішніх і одне внутрішнє джерела. Обирай-не-хочу, але всі вони не хочуть ділитись, бо не бачать гарантій повернення і навару.
З них усіх лише Китай міг би підійти до проблеми більш-менш прагматично - застава - гроші - забирання застави (або повернення більших грошей). Біда в тому, що все, гідне під заставу, навіть перейшовши до позикодавця, не гарантує відбиття ним своїх витрат. Навіть якщо це будуть ГТС чи залізниці з автошляхами. Регульованим ціноутворенням ці активи легко перетворюються у валізу без ручки.
Знов-таки, не так позичальнику, як позикодавцю, потрібно законодавче врегулювання. Ви можете собі уявити навіть цю Верхону Раду, що віддає в заставу автошляхи і залізниці? Кожен регіонал, кожна тушка, як би вона не любила Папу, згадає, що їй ще тут якщо не жити, до принаймні заробляти. Китайці чудово розуміють ці ризики як і те, що не мають механізмів вирішального впливу на Київ через російську територію. Китай відпадає.
Друге зовнішнє джерело - Росія. Джерело хитре, що звикло отримувати що забажає безкоштовно. Цього разу безкоштовно не буде - для порятунку української влади потрібні живі гроші, але й це не проблема, проблема в тому, що жодні обіцянки, жодні угоди про ЄЕП і ТС не гарантуватимуть Москву від кидка.
Природньо, відчувши знову силу у мязах, український режим не горітиме бажанням втрачати можновладність і ресурси. І єдиною гарантією від того, хто один раз вже обдурив, як не парадоксально, є саме відсторонення цього одного від влади.
Саме усвідомлення цього, поза навіть страхом народної агресії проти московського дрейфу, є вичерпною причиною того, що Янукович щиро не хоче бути врятованим Москвою. Він хоче жити довго, а не продовжити існування на кілька місяців у вигляді васалу.
Третє зовнішнє джерело - Європа+США. Одни мають запалити зелене світло, другі влити не такі вже і дорогі для них сіро-зелені папірці. Наразі саме цей спонсор є сіро-зеленою мрією Януковича. Він мріє, що з геополітичних міркувань його врятують без додаткових умов.
Російська агресивність цьому може лише сприяти. Зараз іде війна нервів. Крутий донецький пацан чекає на статус чергового "нашого сукиного сина" ,якому пробачають будь-яке паскудство лише за "нашість". В цій грі Янукович ризикує життям, а Захід - лише недоречним триумфом Росії. Час працює проти Януковича.
Суспільна думка Заходу, спасибі політичним переслідуванням, ніколи не погодиться на гроші просто так. Нажаль, людям, які звикли ігнорувати суспільну думку у себе, просто не зрозуміти її впливу на владу в демократичному світі. Цілком ймовірно, що Захід, як і Москва (про Москву згодом) в разі непоступливості Януковича серйозно розглядає сценарій українського дефолту в розрахунку на подальший розкол України на європейську і промосковську частини. Як і Москва, Захід здатен цей крах прискорити, як і Москва, він цього не робить, сподіваючись отримати не частину, а все (звичайно, "все" в дещо іншому, ніж Москва, розумінні).
Зрештою, у Януковича є внутрішня соломинка - резерви приватного олігархічного капіталу. Вони не такі невичерпні, як здаються (бо кожен квартировласник в Україні, потрап він у списки Форбс, був би на десять відсотків доларовим мільйонером, але майже ніхто з них не зможе ось так винути і покласти на стіл готівкою ті 100 тис. доларів).
Крім невичерпності, олігархи давно вже не танцюють ВФЯ, навіть, будучи в одній з ним партії, чи керуючи його адміністрацією. Два роки тому їм яскраво показали їх майбутнє: добриво для майбутнього єдиного олігарха України. І тому вони ні за яких обставин грошей не дадуть.
Відібрати ж силою не вийде, бо в кого могли - вже повідбирали, інші мають застережні засоби, здатні викликати дочасно той самий дефолт.
Які можна зробити висновки з цієї безрадісної картинки?
1) Янукович - політичний труп-самогубця, що вбив себе в болючий спосіб, з'ївши непереварюване. Його не врятує ніщо, йому залишилось просити особистих гарантій і пенсії;
2) Біс його знає, чиї гарантії, якщо вони будуть, йому здаватимуться надійнішими;
3) Позбавлення Україною від Януковича не лежить в 2015 через його негайну капітуляцію перед Європою, але в 2013 через дефолт, бо від нього можуть врятувати лише зовнішні чинники, а вони як раз проти дефолту не заперечують.
В економіці, як і в ядерних реакціях, є точка неповернення. Найменша ознака згоди Януковича капітулювати перед Заходом призведе до спроби прискорити дефолт російським чинником (репетицію саме цього ми нещодавно спостерігали на митному кордоні), і навпаки, уникнення дефолту з допомогою Росії призведе до його прискорення Заходом.
4) Оскільки надії і погляди українців врівноважено протилежні, то є лише один чинник, здатний після неминучого дефолту врятувати нас від інспірованої зі Сходу війни по лінії Херсон-Кр.Ріг-Кременчук-Харків з Одесою в нашому тилу - це олігархи, які просто зобовязані задля власного майбутнього організувати, і, як це не соромно для нас, профінансувати, новий Супер-Майдан, для мирного вигнання збанкрутілої влади і обрання нової, сяк-так проєвропейської, а також профінансувати заспокоєння нездорової промосковської активності на Сході та в Криму.
