Жителі Сумщини давно визначилися з вектором своїх політичних уподобань і, в більшості своїй, голосують за проукраїнські демократичні політичні сили. Цей несподіваний поворот у політичних смаках «законослухняної» та «спокійної» області виявився на виборах 2002 року й цілком чітко сформувався 2004 року. Тон задали студенти, які ще з весни розгорнули Революцію на траві, про яку ми ще розкажемо нашим херсонським і тернопільським читачам. Свою роль відіграло, звичайно, те, що тодішній кандидат у президенти Віктор Ющенко був уродженцем Сумщини. Та головна заслуга у демократизації «поміркованого» регіону належить… донеччанам. Напередодні, 2001 року, обласну адміністрацію очолив донецький варяг Володимир Щербань. Своїми брутальними діями щодо приватизації «всього, що рухається»; корупційних поборів; тиску на бізнес і зневажанням сумських особливостей та моралі, він налаштував сум’ян однозначно: будь хто – але не донецькі!

Саме тоді виник громадський рух «За чесні вибори», який і сьогодні уважно стежить за тим, аби мінімізувати виборчі порушення.

Останні події в країні тільки збільшили число прихильників демократичних партій. Втім, це не стосується північних районів області – Глухівського, Шосткинського, Ямпільського, Середино-Будського, де перевагу завжди отримують проросійські сили на кшталт Партії регіонів. Це пояснюють не лише близькістю до кордону з Росією, а тим передусім, що інформаційна політика нашої держави всі ці роки була практично відсутньою. В результаті мешканці цих районів жили не в українському, а в російському інформаційному полі. Вітчизняного телебачення тут просто не ловили, зате російське було тим джерелом, що живило й, на жаль, досі звично живить, уми сум’ян на півночі. Втім, цікаво, що перемога партії на певному окрузі зовсім не означає, що переможе і мажоритарник – представник цієї партії. Наприклад, на недавніх виборах, у 162 окрузі з центром в Охтирці вибрали мажоритарника від БЮТ, а от за саму партію там проголосувало дуже мало людей. У Глухівському районі, який вважають «князівством» нардепа Андрія Деркача, звично голосують за нього, від якої б партії він не йшов. А йшов він останніми роками щонайменше від трьох різних політсил, на двох попередніх виборах – від Партії регіонів. А цього разу зненацька став «позапартійним самовисуванцем», якого, втім, свідчить ОПОРА, у агітаційних поїздках продовжувало супроводжувати районне чиновництво. Таку ж тенденцію спостерігаємо і в Шостці, де нардеп Ігор Молоток «прикормлює» своє «князівство».

Жителі Сумщини, а особливо сільської місцевості, просто таки зачаровуються популістськими політичним партіями. Свого часу в області була дуже популярною Наталя Вітренко, яка на виборах президента у першому турі зайняла тут перше місце. Кілька років поспіль сумчани були «вірними» Юлії Тимошенко та її політичній силі, а на останніх виборах до Верховної Ради активно голосували за партію Олега Ляшка (10,6%). Втім, ця любов нетривка.

«Як показує практика, ефект успіху популістської політсили не буде довгим. Популістські сили довго не живуть. Люди ними швидко зачаровуються і так же швидко розчаровуються і більше за них не голосують. Про Наталю Вітренко за кілька років у області забули. Партія «Батьківщина» досить довго протрималася в лідерах електоральних симпатій, не маючи як такої ідеології та реальних справ. Успіх тримався на харизмі лідера партії. Навіть на місцевому рівні не було особистостей, які б додавали партії рейтингу. Отож, нинішній низький результат голосування – 7,1% (для порівняння: у 2012 році – 36,27%) для цієї політичної сили – закономірний. Впевнений, така ж доля очікуватиме і Олега Ляшка», – зазначає голова Сумського міського відділення Комітету виборців України Олексій Захарченко.

На Сумщині радо підтримують нові обличчя. На минулих виборах до Верховної Ради це були партії «Свобода» та «Удар», на цьогорічних – «Самопоміч» (8,28%). Втім, у разі, коли політсила не відповідає очікуванням виборців, її більше не підтримують. Така доля у жовтні спіткала «Свободу» (4,24%).

Тих, хто навпаки вперто йде на вибори з року в рік, попри напрацьований нібито електорат, також може чекати печальна доля. Наприклад, за комуністів у області цього року проголосували втричі менше виборців, ніж у 2012 році, коли партія набрала 12,24% голосів.

Лідерами ж симпатій 26 жовтня стали Блок Петра Порошенка (25,09%) та Народний фронт (21,81%).

Ще 2012 року соціологи дослідницького центру «Імідж-контроль», оцінюючи політичні вподобання українців, відзначили, що деякі області голосують практично однаково. Сумські журналісти спробували відгадати тоді, який регіон за настроями схожий із Сумщиною. «Двійника» шукали на Сході, в Центрі, і яким же було здивування, коли виявилося, що треба йти у західному напрямку. Адже сум’яни, запевнили фахівці, в цілому голосують так, як жителі Івано-Франківщини. Для області, що має другий за протяжністю кордон із Російською Федерацією, дійсно несподівано. Тож Сумщина залишається непередбачуваною щодо смаків її жителів. Про сумчан говорять, що ті тримають для політиків дулю в кишені. Втім, хіба останні того не заслужили?

Світлана ШОВКОПЛЯС