У березні 2018 року Верховна рада України ухвалила новий порядок реабілітації жертв репресій комуністичного режиму. Метою нововведень є відновлення прав осіб, які були засуджені за часів комуністичного режиму у позасудовому порядку, а також засуджені за діяння, які не вважаються злочинами у цивілізованому суспільстві. Про це розповіли на прес-конференції у Кризовому медіа центрі представники Херсонської регіональної комісії з реабілітації, представники товариства репресованих та науковці Херсонського державного університету.

Була введена нова процедура реабілітації. Замість комісій з реабілітації при місцевих органах влади створені в кожній області регіональні та Національна комісії з реабілітації, що ухвалюють рішення. А органи місцевого самоврядування базового рівня (міст, селищ та сіл, у тому числі центрів ОТГ) видають посвідчення реабілітованих, яке дає право на отримання соціальної допомоги. 

Реабілітованими визнаються особи, які «були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання» або щодо яких були здійснені репресії у формах, визначених законом, «за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів» або якщо «встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення». Також реабілітуються ті, хто був репресований «за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння», якщо ця особа потім була реабілітована.

Введена категорія «потерпілих від репресій», якими визнаються чоловік або дружина репресованого, діти та «інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов’язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи». Проте, на потерпілих від репресій не розповсюджуються заходи соціальної допомоги, які передбачені для реабілітованих. Ми можемо констатувати, що у цьому відношенні Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» відрізняється у гірший бік від аналогічних законів, що діють на території інших пострадянських країн, де соціальна допомога передбачена і для реабілітованих, і для потерпілих від репресій. В результаті, діти, які настраждалися від сталінських репресій не мають жодної допомоги. Репресовані та потерпіли від політичних репресій повинні отримувати державну соціальну допомогу на однакових умовах. 

Представники  Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги доповіли на прес-конференції,  що всі особи, потерпілі від репресій, мають право на повну безоплатну правову допомогу від  Регіонального центру. Чотири особи даної категорій вже звертались до центру з питань порушення їхніх прав, юристи центру підготували всю судову документацію, відстоювали  права потерпілих від репресій в судах  та виграли ці судові процеси. Зараз  справи знаходяться в апеляційному суді. Апеляції подали ті державні органи, які не хочуть визнавати цих осіб як жертв репресій і тому відмовляють їм в певних соціальних пільгах. 

Процес реабілітації стикнувся із багатьма перешкодами. На місцевому рівні відсутні єдині вимоги до видачі посвідчень, є різна практика ставлення до процедурних моментів, відсутні бланки посвідчень. Більш того, через два роки після ухвалення нового закону діє старий бланк посвідчення із старою назвою Закону. Все це призвело до масових відмов у видачі посвідчень та наданні соціальної допомоги по всій країні. Частина громадян була вимушена подавати заяви про повторну реабілітацію, що взагалі є знущанням над людьми похилого віку. В Херсонській області таких була  третина заявників. Подібна ситуація була характерна для всієї країни: реабілітовані жертви комуністичного режиму не могли отримати посвідчень та законної соціальної допомоги. 

В Херсонській області ця проблема в цілому була вирішена лише через кілька місяців роботи комісії, завдяки втручанню голови Херсонської облдержадміністрації Юрія Гусєва, який підготував роз’яснення щодо нової процедури видачі посвідчень для всіх органів влади. Вже сьогодні посвідчення отримали реабілітовані громадяни, які мешкають у Херсоні, Білозерському, Генічеському та Високопільському районах. Й Херсонська область ділиться досвідом з іншими регіонами нашої країни.

Проблеми залишаються. По-перше, частина сільських рад не розуміють особливостей застосування Закону України щодо реабілітації. Можна розповісти про долю 88-річного Станіслава Ольшевського, мешканця Зеленопідської об’єднаної громади, який у дитинстві постраждав від репресій за те, що був не тієї національності, його разом із батьком виселили з його села, пізніше батько був розстріляний, а все  майно родини конфісковано. У своїй боротьбі за справедливість Станіслав Ольшевський пройшов кілька судових інстанцій. Всі суди вимагали від місцевих органів влади визнати людину реабілітованою. Його визнали, а тепер він не може отримати посвідчення реабілітованого, бо Зеленопідський сільський голова відмовляє йому у цьому праві. Знов йти до суду? На це не має не фізичних, ні моральних сил. 

 По-друге, не збереглися документи тієї пори, а ті що є, в більшості своїй є сфальшованими сталінськими поплічниками. Перевірка вимагає додаткового часу. Все це робиться на громадських засадах, бо раніше перевірку здійснювали органи прокуратури та міліції, зараз – це обов’язок комісій.

Третє, на сьогодні Національна комісія працює в надзвичайно активному режимі, проводить щомісячні засідання, але заяв з усієї країни є дуже багато, що гальмує розгляд. Громадянам доводиться чекати по кілька місяців. Наприклад, є рішення лише по кожній п’ятій справі з Херсонської області. Інші чекають своєї черги. До речі, всі рекомендації Херсонської регіональної комісії були підтримані Національною комісією.

Також необхідно зазначити, що залишаються багато справ громадян, які були репресованими комуністичним режимом за політичними, соціальними, класовими національними та релігійними мотивами, але й досі ще не є реабілітованими, хоча Радянського Союзу не існує вже майже тридцять років. Й вони потребують ретельної перевірки та відновлення справедливості. 

Можливо б, щоб історики та громадські організації, що опікуються історичним минулим, взялися допомагати в пошуку забутих жертв комуністичного режиму та реабілітації й поверненні їхніх імен. Як це сталося із Олексієм Морозовим, який був у Херсоні одним із керівників міської міліції за часів Української народної республіки, був репресованим, а його ім’я сьогодні зовсім не відоме. 

Ми чекаємо від народних обранців однакового ставлення як до реабілітованих жертв репресій, так й тих, хто постраждав від репресій. Цих людей залишилося не багато, вони потребують відновлення справедливості. 

Важливо нарешті, на третьому році дії нової редакції Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», щоб органи соціального захисту розробили інструкції, зразок посвідчення та єдині стандарти надання посвідчень реабілітованим.

Ми також закликаємо органи місцевого самоврядування розглянути питання соціальної допомоги тим, хто постраждав від репресій, але не має права на соціальну допомогу. 

Наприкінці виступили дві літні жінки – Марія Золотоверха та Тетяна Конопленко , які ще дітьми стали жертвами репресій своїх батьків, вони розповіли моторошні історії, пов’язані з цим періодом їхнього життя.