Мені пощастило, коли завдяки спільному проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру міжнародного розвитку зустрітись та поспілкуватись  з Рефатом Чубаровим, головою Меджлісу кримськотатарського народу.

Пан Рефат поділився своїм болем та баченням вирішення кримської проблеми. Я поділяю його біль і тугу за Кримом, тому що це частинка нашої Батьківщини, нашого Українського світу.
 

СВІТ БУВ НЕ ГОТОВИЙ ДО ГІБРІДНОЇ ВІЙНИ

Рефат Чубаров відзначив, що ні українська політична еліта, ні український народ, ні світова спільнота виявилось були не готові до гібридної атаки зі сторони Росії на Крим та Україну. Світова спільнота виявилась безпомічною в боротьби «з мавпою, у якої граната в руках». Так, Росія не дуже потужна  в економічному сенсі, але світ рахується з тим, що Російська Федерація в військовому відношенні дуже потужна держава. 

РФ – член Ради Безпеки ООН з правом вето, РФ постачає енергоносії від яких не можуть відмовитись в ЄС. Тому виявилось, що нема дієвих механізмів змусити Росію дотримуватись міжнародного права. 

За 7 років прийнято десятки міжнародних документів від ООН, ОБСЄ, та регіональних спільнот держав та міжнародних організацій. В них прийняті дуже жорсткі  формулювання, щодо Росії, як до «країни агресора», країни, яка «окупувала Крим». Але Росія повністю ігнорує ці документи попри те, що після Другої світової війни світ вибудовує міжнародне право, яке гарантує непорушність кордонів. 

За Президенства Володимира Зеленського активізувалось питання створення «Кримської платформи», як альтернатива Нормандському формату та Мінським домовленостям, з яких були вилучені питання Криму. 2015 рік був дуже важким для України і Рефат не засуджує домовленості, які були досягнуті завдяки саме цим міжнародним форматам. Тому для повернення Криму потрібно була інша стратегія.

КРИМСЬКА ПЛАТФОРМА – МАЙДАНЧИК ПОВЕРНЕННЯ КРИМУ БЕЗ ЗАСТОСУВАННЯ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ.

На думку Рефата Чубарова обговорення і пошук шляхів деокупації Криму потрібно вести в окремому форматі, який і був створений, як «Кримська платформа». Він очікує, що ця стратегія (саме «Кримська платформа» дасть можливість «повернути Крим без війни», в нього таке бажання. 

Росіяни шалено протидіють створенню, а тепер вже роботі «Кримської платформі», шантажуючи країни учасниці тим, що ті нібито обговорюючи кримськи проблеми зазіхають на територіальну цілісність Росії, а тому відносини між цими країнами погіршаться.

Але в повній мірі РФ цей шантаж не вдався, тому до цю платформу підтримали всі країни ЄС, США, Канада, Туреччина та інші, до яких продовжують приєднуватись  інші країни та міжнародні організації. 

Підконтрольний країні-окупанту РФ "Верховний суд Криму" незаконно засудив Чубарова до 6 років позбавлення волі в колонії загального режиму, штрафу в розмірі 200 тисяч рублів РФ та 200 годин виправних робіт за нібито "організацію масових заворушень" 26 лютого 2014 року під стінами кримського парламенту.

ВСЯ СУЧАСНА ЗБРОЯ РОСІЇ – Є В КРИМУ

Потрібно усвідомлювати, наголосив Рефат Чубаров, що Росія стягнула в Крим всю над сучасну зброю, якою володіє і через Крим погрожує нею всьому чорноморо-середземноморському регіону, перетворивши Чорне море (про Азовське мова вже і не йде) на внутрішнє власне озеро. Крим – це інструмент, за допомогою якого Росія тисне на світ. 

ТІЛЬКИ ТРЕТИНА КРИМЧАН В 2013 РОЦІ МРІЯЛА ПРИЄДНАТИСЯ ДО РОСІЇ

Коли в 2013 році центр ім. Розумкова проводив соціологічне опитування щодо уподобань кримчан,то тільки третина відповіла, що хоче жити в Росії. 

Відома право захисниця Світлана Ганушкіна (на яку посилався Рефат Чубаров) стверджує що на референдум  в Криму прийшло трішки більше 50 відсотків, з яких за повернення проголосувало не більше 42 відсотків. 

Колись на прохання «Нових Ізвєстій» («Новые Известия») у 2010 році я прокоментував  результати соціологічного дослідження цього російського видання, по якому більшість росіян очікували від нового президента України повернення Криму. 

По-перше, я був шокований і самим запитанням і результатом, але як зараз, я пам’ятаю свою відповідь, що королі та президенти зрадниками  не бувають. Виявилось, що бувають. Доказано В.Ф. Януковичем. Тому процес окупації має давню історію та глибоке коріння. 

КРИМ – МІГРАЦІЙНИЙ НАСОС.

Крим завжди був місцем, яке приваблювало мігрантів. Серед військових пенсіонерів є говірка, що служити потрібно так, щоб на пенсії опинитись в Криму. Тому Крим, як місце, де розташовувались військові бази (СРСР, а потім РФ)  – був мрією для життя військових пенсіонерів, і різного роду переселенців, які прагнули жити на півдні України. Коли за часів Незалежності України кримські татари стали масово повертатися до своїх домівок, то вони жодного разу не вимагали від нових хазяїв будинків, які побудували татари, звільнити. Вони розуміли, що люди невинні, що їм цю будинки надала влада, коли депортували кримсько-татарський народ. Але ці люди та їх «невинні» нащадки сприяли потім окупації Криму. Тому зараз, коли Крим та особливо Севастополь «потерпають» від нових мігрантів з Росії, вони повинні чітко усвідомлювати, що вони окупанти. І це НЕ питання «прав людини». І Чубаров каже, що мільйон людей при деокупації повинні назавжди виїхати з Криму до дому, тому що вони в’їхали на нашу Землю НЕЗАКОННО, тому що вони винні в окупації і новітній колонізації Криму.

                                                                            ЗАМІСТЬ «ЕПІЛОГУ»

Мене особисто вразив рівень володіння українською мовою головою Меджлісу кримськотатарського народу, його професорські переконливі інтонації і в моїй пам'яті виникла асоціація зі своїми особистими спогадами.

Колись, я викладав в Криму, і коли мої феодосійські студенти вийшли на дипломне проектування, вони відмовились робити дипломне дослідження українською мовою, мотивуючи, що недостатньо знають українську мову. Ректорат пішов «на зустріч» і дозволив захист російською мовою. Коли в Крим прийшла такзвана «русская весна» активісти того студентського страйку виявились самими палкими провідниками окупації Криму. Тому

НЕПОВАГА ДО ДЕРЖАВНОЇ  МОВИ ПЕРЕРОСТАЄ В ЗРАДУ

Оглядач Юрій Житняк

Стаття підготовлена "у рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру міжнародного розвитку"