Я неодноразово стикався із тим, як радянська влада при будь-якій можливості намагалася приховати правду. Приховувалося все, що завгодно.
Наприклад, радянські кадебісти у 50-70-ті роки, тобто вже після смерті Сталіна, намагалися приховати справжній розмах сталінських репресій. Звичайною практикою була видача родичам підроблених довідок про смерть із вигаданими причинами.
Людину розстріляли у 1937 - 1939 рр, а родичам через двадцать років видавали довідку, що людина померла у сорокових роках у таборах від якоїсь хвороби.
Потім, вже у дев'яності, говорили правду. Й у багатьох нащадків репресованих зберігаються дві довідки про загибель їх близьких. Правдива та брехлива.
Але й у двадцять першому сторіччі багато з нас ведуться на давню радянську брехню.
Днями в книгарні мені потрапила в руки книга із опублікованими щоденниками Сергія Єфремова. (Єфремов Сергій Олександрович. Щоденники (1895 - 1896 рр), Про дні минулі. Спогади (1876 - 1907). Київ, видавництво "Темпора", 2011 рік).
Книга була підготовлена до видання поважними науковими установами - інститутом рукописів НБУ ім. Вернадського та інституту української археографії та джерелознавства ім. Грушевського.
В примітках про відомого українського поета Миколу Чернявського, який другу частину свого життя прожив у Херсоні, київські науковці помилково вказали дату смерті поета 1946 рік. Саме цю брехливу дату колись записали у КДБ.
Вже у дев'яностих роках наші краєзнавці дізналися, що Миколу Федоровича розстріляли у січні 1938 року у херсонській тюрмі. Про це вже неодноразово писалося й в книжках, й статтях. Проводилися наукові конференції з життя поета.
Але, як бачимо, чомусь стара радянська брехня знову спливає. На цей раз в поважних наукових виданнях.
