САКРАЛЬНІСТЬ VS ПАФОСНІСТЬ 
ПІДСУМКИ 12-ГО ОДЕСЬКОГО МІЖНАРОДНОГО КІНОФЕСТИВАЛЮ
12-й Одеський міжнародний кінофестиваль ВІДБУВСЯ 
Підбиваємо підсумки.
12-й Одеський міжнародний кінофестиваль був приурочений до 30-річчя незалежності України з акцентом на національне кіно. Єдиною конкурсною програмою фестивалю став Національний Конкурс (повний і короткий метр), переможці якого отримали нагороди за найкращий фільм, найкращу режисуру, найкращі акторські роботи та головний приз ОМКФ – Ґран-Прі.
Ґран-Прі “Золотий Дюк ОМКФ” - “Стоп-Земля”, реж. Катерина Горностай
Найкращий український повнометражний фільм” - “Стоп-Земля”, реж. Катерина Горностай
Найкраща режисерська робота” - Нікон Романченко за стрічку “Leopolis Night”
Найкраща акторська робота” - ансамбль акторів-підлітків з фільму “Стоп-Земля”
Найкращий український короткометражний фільм” - “Папині кросівки”, реж. Ольга Журба
Спеціальний диплом журі - “Суперник”, реж. Маркус Ленц.
Журі Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI визначили: 
Найкращий повнометражний фільм - “Із зав’язаними очима”, реж. Тарас Дронь
Найкращий короткометражний фільм - “Папині кросівки”, реж. Ольга Журба

Цьогоріч вперше в історії Одеського міжнародного кінофестивалю урочиста церемонія нагородження лауреатів відбулась на сакральних Потьомкінських сходах. 
Але з ними пов’язана і прикрий епізод, який не залишився поза увагою українців, але про це трішки пізніше.
Найголовніші  сходи країни поки програють в пафосності Одеському оперному театру, але сакральність і відкритість для тисяч глядачів – роблять Червону доріжку на Потьомкінських сходах – вдалим рішенням організаторів та вішенькою «на святковому торті» Закриття 12-го ОМКФ. Тому в майбутньому, якщо збережеться ця практика, мені здається, що потрібно червону доріжку застелити на САМИХ  сходах. 
Не буду використовувати гарні офіційні фото, а виложу свої, щоб краще передати атмосферу фестивалю, яку я дуже ціную, із за якою я вже декілька років поспіль відвідую цю масштабну національну кінематографічну подію.



Ну  і про прикрий епізод.
Коли нагороджували  американську кінозірку Террі Гілліама. Він почав промову з того, що він розчулений як ніколи в житті. Він був дуже щасливий стояти тут на Потьомкінських сходах, тому що бачив фільм про броненосець Потьомкін, і цей фільм має для нього "bolshoye zhacheniye". 
А далі Террі зробив помилку, яку йому мабуть не пробачать. Він почав махати рукою і казати "Thank you! Thank you Odessa! Thank you Russia!". Але Яніна пошкодувала старого і намагалася відволікти натовп вигуками "Слава Україні!", "Слава нації!" та "Україна..." Коли Террі зрозумів, що ляпнув не те, він почав непереконливо виправдовуватися, головним аргументом на свій захист він називав вік. У тиші йому стали швидко видавати його нагороду. Аплодисментів не було. Одесити не зрозуміли. А організаторам потрібно зробити висновки, та не запрошувати людей, які зверхньо відносяться до нас, тому що їм байдуже де заробляти гроші.
А після відбувся традиційний open air-перформанс – показ фільму-закриття 12-го ОМКФ, “Малюк” Чарлі Чалпіна. Показ стрічки, який цьогоріч виповнюється 100 років, супроводжував одеський симфонічний оркестр.
"Вже 12 років у нас є традиція, збиратися наживо на Потьомкінських сходах і дивитися гарне кіно. Навіть минулого року, коли Одеський кінофестиваль проходив онлайн, цю традицію ми не пропустили та дивилися тут кіно. Зараз ми святкуємо 30-річчя Незалежності України, і нам було дуже важливо показати вам, наскільки сильною стала українська кіноіндустрія. Наскільки якісне українське кіно ми можемо подивитися зараз”, - зазначила виконавча директорка ОМКФ Анна Мачух.
У межах 12-го ОМКФ у секції “Спеціальні покази” глядачам показали стрічку Срджана Драґоєвіча “Небеса”, збірку короткого метра з Ірану, Чилі, Китаю, Таїланду й США про життя під час пандемії Covid-19 “Рік нескінченної бурі”, фільм Азазела Джейкобса “Непомітне зникнення”, а також стрічку Юрія Іллєнка “Молитва за гетьмана Мазепу”, показ якої було приурочено до ювілею від дня народження Богдана Ступки.
Під час ОМКФ була представлена ретроспектива найкращих українських фільмів, вироблених за 30 років незалежності. В програмі “Незалежні”, створеній спільно з Довженко-Центром, були представлені такі повнометражні стрічки: “Приятель небіжчика” В’ячеслава Криштофовича, “Плем’я” Мирослава Слабошпицького “Земля блакитна, ніби апельсин”, Ірини Цілик, “Щастя моє” Сергія Лозниці, “Кисневий голод” Андрія Дончика, “Шамара” Наталії Андрійченко, “Атлантида” Валентина Васяновича. Також в межах програми ретроспективи “Незалежні” була показана добірка короткого метру, у яку увійшло сім короткометражних фільмів.
Також під час 12-го ОМКФ глядачі фестивалю переглянули п’ять фільмів знаменитого польского режисера, номінанта на “Оскар” та лауреата 70 нагород Кшиштофа Кесльовського, якому цього року виповнилося б 80 років.
Спеціальними гостями 12-го ОМКФ стали дворазовий номінант на “Золотий глобус” та премію BAFTA Даніель Брюль та кінопродюсер Мальте Ґрунерт. Разом вони представили свій новий спільний фільм “Поганий сусід” та відкрити своїм майстер-класом Літню кіношколу. Крім того, гостем фестивалю став знаменитий британський режисер Террі Ґілліам. На церемонії закриття режисерові вручили почесну нагороду “Золотий Дюк” за внесок в кіномистецтво. Ще одну почесну нагороду отримав режисер анімаційного кіно й учитель кількох генерацій українських аніматорів Євген Сивокінь.
Цей фестиваль був 12-м, але став першим ОМКФ, у якому головною конкурсною програмою цього року став Національний конкурс. 65 фільмів, зібрали найочікуваніші українські та міжнародні прем‘єри. Залишились незмінні атрибути  фестивалю — міжнародні програми “Фестиваль фестивалів” і “Гала- Прем‘єри”, в межах яких показали переможців та учасників Каннського, Берлінського, Венеційського та інших топ-кінофестивалів світу. Фестиваль відвідали понад 300 журналістів
«Саме для вас ми привозимо на Одеський кінофестиваль найкраще кіно, щоб разом формувати нашу кінокультурну ДНК”, – зазначила президентка Одеського міжнародного кінофестивалю Вікторія Тігіпко.

Під час 12-го ОМКФ відбулись покази традиційних програм “Фестиваль Фестивалів” та “Гала-Прем’єри”, в яикх були представлені конкурсанти та лауреати міжнародних кінофестивалів класу “А”. Зокрема, глядачі ОМКФ першими в Україні побачили володаря “Золотої пальмової гілки” фільм “Титан”, мюзикл “Аннетт” з Адамом Драйвером та Маріон Котійяр”, нову роботу Пауля Вергувена “Спокуса/Бенедетта”, фентезі “Легенда про зеленого лицаря”, стрічку “Герой” Асґара Фархаді, “Меморію” з Тільдою Свінтон та багато інших.
Паралельно з показами фільмів програм фестивалю відбулась традиційна професійна секція Film Industry Office. Під час неї відбувся Пітчинг українських кінопроєктів, що перебувають на стадії “препродакшн”, та презентації проєктів українських фільмів на фінальній стадії зйомок або у постпродакшені Work in Progress.
Переможцем Пітчингу став проєкт фільму "Вєра" режисерки Марини Степанської. Він отримав нагороду в 60 тис. грн від генерального медіапартнера телеканалу "Україна". Фільм “Вакуум” Єлизавети Сміт отримав 30 тис. грн від офіційного партнера izibank. Третє місце і 25 тис. грн від медіапартнера oll.tv отримав "Демони" Наталки Ворожбит, а "Спеціальну нагороду журі" отримав проєкт фільму "Дім", режисерка Ор Сінай. У програмі Work in Progress переможцем став фільм “Терикони” Тараса Томенка, який отримав 60 тис. грн від телеканалу “Україна”. Друге місце посіла стрічка Максима Наконечного “Спас” — нагорода 25 тис. грн від oll.tv, а третє місце і спеціальна відзнака — фільм Дмитра Грешка “Швидка на периферії (Між небом та горами)”.
Крім того, в межах 12-го ОМКФ відбувся триденний Літній Кіноринок для представників дистриб'юторських компаній та кінотеатрів, що працюють на території України, а також кіностудій та інших компаній, що надають послуги в галузі кіноіндустрії. А для майбутніх професіоналів впродовж восьми днів фестивалю функціонувала “Літня Кіношкола”, в межах якої загалом було проведено 13 майстер-класів, панельних дискусій та творчих зустрічей з відомими кінематографістами, акторами, режисерами та іншими зірками кіно.
13-й Одеський міжнародний кінофестиваль відбудеться влітку 2022 року!
ЧЕКАЄМО!!!

Арт - аналітик Юрій Житняк