Кожна родина, яка потерпає від постійних бомбардувань Херсону та області російськими агресорами, може звернутись в хаб за допомогою, поділитися своєю особистою історією, знайти друзів для себе та дітей. Саме для розуміння, радості спілкування та підтримки у хабі працює психологиня Галина Луценко. Я відвідала декілька занять з дітьми та батьками, поділюся своїми враженнями.
Завдання психолога – розпізнати невидимі проблеми, неявні випадки хвилювання та стресу, а також глибоко приховані страхи та тривоги. Про них, зазвичай, соромляться говорити вголос, але вони не дають спокійно жити та відчувати радість.
До повномасштабної війни Галина Луценко працювала в навчальному закладі, але з часом зʼявився великий запит від батьків на психологічну допомогу. Тож Галина почала працювати психологом у Херсонському хабі, щоб допомогти людям створити хоч невелике відчуття безпеки та звичайного життя, яке продовжується попри все. Галина реалізує психологічний супровід, проводить діагностику та аналіз динаміки психічного розвитку. Вона сертифікована фахівчиня по роботі з втратою, травмами, стресом, із самодопомоги, ресурсної та військової психології, а також ізотерапії.
Родина – єдність дорослих та дітей при автономії кожного
Підтвердження слів “стабільна мама – стабільне дитя” Галина спостерігає в реальному житті. “Інколи мама каже психологу, що у дитини травма, але насправді травма в матері, яка передається дитині, тому важливо консультувати як дітей, так і дорослих”, – вважає Галина. Кожного дня після групової або індивідуальної роботи з дітьми психологиня проводить бесіди з батьками, а також запрошує дорослих долучатися до арттерапії разом з малечею.
“Мама не повинна жити життям дитини, їй потрібно мати власне життя та піклуватись і про себе”, – наголошує Галина. – Бо коли я питаю маму, як вона піклується про себе, то зазвичай більшість дивується такому питанню. Але батькам потрібно іноді зупинятися та структурувати хаос думок в голові”.
На стіні в кабінеті Галини розташований колаж з маленькими цвяхами та різнокольоровими нитками. Вони переплітаються та утворюють різні образи та фігури. Галина каже, що цей колаж відображає стан українців під час війни, а її робота – поступово розплутувати клубки в душах дітей та батьків.
Спілкування дітей наживо – школа самовираження
Галина проводить тематичні зустрічі, де вчить як можна боротися зі своїми страхами та тривогами, де знайти впевненість та стійкість. “Діти зараз випали з життя, не відчувають себе, своїх потреб та емоцій. У дорослих через війну та неможливість планування майбутнього – в душі сумніви та тривоги, а діти це віддзеркалюють”, – каже Галина. Психологиня допомагає дітям навчитися виражати свої почуття. Транслювання емоцій важливе для розвитку емоційного інтелекту, адже без цього проблеми загострюються. “Ресурсність накопичується під час живого спілкування. Якщо діти вміють формулювати власні почуття, то з часом починають краще розуміти інших. Малювання, колажування, ліпка – все це також робота з емоціями, а не тільки з моторикою”, – впевнена Галина.
Пізнання світу через чарівні предмети
Яким чином психолог розвиває когнітивні функції дітей, їхню здатність пізнавати нове та вивчати навколишній світ? Граючи та з цікавістю. Тут Галина перетворюється майже на мага: вона показує дітям “чаклунські” та “магічні” пір’їнки, кульки, конструктори, “чарівний мішечок”, з якого кожна дитина з закритими очима витягує один предмет і здогадується, що це таке.
Просити про допомогу круто!
Так народжуються взаємність та співчуття, взаємопідтримка та дружба. Галина вчить дітей просити по допомогу без почуття провини. Але і зворотні прохання від батьків до дітей також важливі: це підсилює зв'язок та підвищує самооцінку дитини.
Галина ділиться випадком, коли вона спитала дівчинку в хабі, чому вона не попросила маму про допомогу, коли їй було погано. Дитина відповіла: “Мамі і без того важко, чого я буду жалітися та плакати? Щоб їй стало ще гірше?” Тоді Галина почала пояснювати, що просити про допомогу потрібно, плакати і жалітися теж. Батьки підтримують дитину та навпаки. Такий підхід до поведінки психологиня називає екологічним, тобто поступовим та гармонійним.
Галина вважає, що є три варіанти існування в часи війни: жити, виживати та проживати. “Необхідно навчитися жити – бачити хоч маленький позитив в усьому, що нас оточує. Це вимагає великих зусиль та внутрішнього розвитку. Для негативу нічого не потрібно, а для радощів треба працювати,” – каже Галина.
Херсонський хаб діє в межах проєкту “Надання психосоціальної підтримки та кейс-менеджмент родин з дітьми у Херсонській області, які постраждали внаслідок війни”, який реалізується завдяки співпраці ХОЦ “Успішна жінка” та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) за підтримки Міністерства закордонних справ та міжнародної торгівлі Канади. Всі вони працюють над розширенням програм із порятунку життів дітей та їхніх родин в Україні.
Галина Бахматова
