- Пані Олено, розкажіть про те, як створювалось ваше ОСББ.
- У цьому районі будувалися кооперативні будинки. Ще в 1993 році, коли ми отримали свої квартири, питання ЖКГ у нас вирішувалися у дещо незвичайний спосіб. Близько 10 кооперативних будинків об’єдналися і створили Раду голів, заснували окремий ЖЕК із загальним розрахунковим рахунком. Будинки були об’єднані за прикладом кондомініумів. І цим ЖЕКом керувала все та ж Рада голів, а точніше – обраний нею представник. Саме він міг спрямовувати гроші із загального рахунку на капітальні ремонти і фактично виконував функції начальника ЖЕКу. Якщо робота цієї людини не влаштовувала інших, його просто переобирали. І цей метод деякий час себе виправдовував.
Але великою помилкою був загальний рахунок, який викликав величезну спокусу скористатися чужими грошима. З часом почалися проблеми. Тому у 2008 році 7 наших будинків створили ОСББ. У той період в Херсоні ОСББ масово створювалися і була компанія, в ході якої було створено 100 об’єднань практично одночасно. Одним з них було наше товариство співвласників.
- Розкажіть, як все таки вийшло так, що саме ви очолили ОСББ «Тавричанка 48»?
- Я – тиха, законослухняна людина. Я просто платила квартплату і ніколи не замислювалася над тим, як і що відбувається в житлово-комунальному господарстві. Якщо у мене виникали проблеми – я просто давала гроші людині, яка, припустимо, міняла мені трубу. В той день я просто вийшла подивитися, що відбувається і чому у дворі зібралася група мешканців будинку. З’ясувала, що було зібрання, на якому вже вирішили, що буде створено ОСББ, і єдине, що було все ще не вирішено – це хто ж буде головою. Старий голова ЖБК – не хотів за це братися. Нового – не було...
І тут виходжу я, дивлюся на все це великими блакитними очима і питаю: «А що тут у вас відбувається?» Всі дружно повертаються і хтось каже: «О! Так нехай Олена буде головою! Давайте голосувати!» І всі піднімають руки...
Потрібно було бачити в цей момент моє обличчя. Я вийшла на середину, очі відкрила ще ширше і запитала: «А що потрібно робити?».
- З чим були пов’язані найбільші труднощі?
Нашим людям все ще складно зрозуміти: тобі подарували частину багатоквартирного будинку. Просто віддали у власність. Як можна відмовлятися платити за його утримання? Як можна вимагати цього від держави чи ще когось? Це ж твоя власність! І докладати зусиль до економії ресурсів, до утеплення будинку потрібно з тієї ж самої причини. Це вигідно мешканцям, співвласникам у першу чергу.
Я розібралася з розподілом бюджету на поточні потреби будинку – хоч і не без праці. Я відшукала можливості для економії, які дозволяли не виходити за рамки внесків, що стягуються з мешканців. Все працює, прибирається сміття вивозиться. Але як бути з капітальним ремонтом? За який рахунок мені залатати покрівлю, яка протікає так, що вода ллється аж до першого поверху по електрощитовим, із замиканнями, іскрами, дугою та іншими «спецефектами»? А тим більше, як втілювати заходи, що необхідні для енергозбереження, для утеплення?
Зібрали збори. Люди почали кричати – додатково грошей ніхто здавати не хотів. Я тоді навела такий приклад: ви йдете додому, у вас вдома немає хліба. Скажіть, якщо ви цей хліб не купите і не принесете додому, звідки він у вас вдома візьметься? У нас тече дах. Нам потрібен руберойд. Звідки він візьметься, якщо ми самі його не купимо?
Ми тоді ще поговорили, переглянули документи, знайшли можливість створення резервних ремонтних фондів. І прийшли до певного перелому, коли люди зрозуміли, що марно голову ОСББ робити поганим – від цього дах не відремонтується.
- Що ще вдалося зробити за час існування вашого ОСББ?
- Ми повністю перекрили дах – всі три під’їзди. Відремонтували всі оголовки. Накрили ліфтові шахти. Повністю замінили каналізацію і водопровідні труби. Тепер у нас чисті, сухі підвали.
Встановлено дитячий майданчик, відремонтовано дорогу – внутрішньодворовий проїзд, який раніше був весь у ямах. Ми полагодили електрощитову, полагодили всі електричні коробки.
Були проведені й роботи, спрямовані, зокрема, на енергозбереження і підвищення енергоефективності. Так, у нашому будинку були повністю загерметизовані стики. На 80% ми замінили опалювальну систему, включно з трубами у квартирах, що звичайно зменшило і втрати тепла.
З останніх значних кроків у цьому напрямку – поставили на будинок тепловий лічильник. У цьому опалювальному сезоні вперше оплачували за лічильником тепло. Отримали ми його від ТЕЦ безкоштовно, в рамках програми енергозбереження. Без лічильника ми платили за тепло по 23 гривні за кв. метр щомісяця. Цієї зими таку суму наші мешканці оплачували тільки за січень. В інші місяці – ціна з метра житлоплощі виявилася набагато нижчою: 16, 12, або навіть 10 гривень в більш теплі місяці.
- Які наступні кроки ви хотіли б зробити?
Тепер, для того, щоб була можливість ще ефективніше економити тепло, нам необхідно встановити ще й регулюючі крани, запросити фахівців, які відрегулюють подачу тепла по стояках – щоб не було одним гаряче, іншим холодно. Це – наше наступне завдання.
Ну і звичайно ж, ми дуже хотіли б встановити в будинку пластикові вікна. Тим паче, що перед очима є надихаючі приклади сусідів. Для цього необхідно поповнити ремонтний фонд. А щоб він поповнювався – потрібно доносити до людей думку, що ні місто, ні держава, ні ще хтось... Ніхто, крім нас самих, мешканців, не повинен відповідати за нашу власність – за наш будинок.
